Чому було правильно вислати Саакашвілі з України

Українська влада обрала найкращий із трьох варіантів

Уявіть собі, що гість, якого ви запросили до себе додому – невдовзі публічно почав нападати на вас, господаря будинку, висувати радикальні вимоги щодо реорганізації вашого побуту. Взяв гроші у місцевих й, можливо, ворожих сусідів – став оплачувати пікети, щоб встановити намети навпроти вхідних дверей. Потім він вирушив за кордон на відпочинок, і ви вирішили не пускати його назад. Але він за допомогою сили та підтримки проплачених протестувальників насильно ввірвався у ваш будинок, відштовхнувши вбік ваших охоронців.

Чи думали б ви, що він зловживав своїм перебуванням? Напевно, ви серйозно наполягали б, щоб він назавжди звільнив ваше помешкання?

Такі думки переважають зараз у головах українців. Хто б міг уявити, щоб поляки, британці, американці, французи безмовно споглядали б витівки людини, якій вони надали політичний притулок, і хто потім намагається організувати проти них переворот, встановлюючи намети перед їх парламентами і паралізуючи основні дороги у містах.

Немислимо, щоб британці та американці дозволили встановити наметове містечко поруч із парламентом чи конгрес холом, або ж на місяць перекрити Уайтхолл та Пенсильванську авеню. Наметове містечко протестувальників, наповнене радикалами, які б періодично здійснювали спроби штурмувати парламент і конгрес – з боку МІ5 чи ФБР розглядалися б як потенційна загроза безпеці. Можна лише уявити собі силу, яку б митники та прикордонники США використали проти незаконного перетину кордону, який до того ж супроводжувався спробами відштовхнути представників правоохоронних органів.

Опитування громадської думки показали, що українці мають подібні думки до європейців та американців. Українці ніколи не підтримували ідею здійснення революції іноземцем. Попри своє українське громадянство, Міхеіл Саакашвілі завжди сприймався як грузин. Його Рух нових сил, зареєстрований Мінюстом у лютому торік, ніколи не отримував більше ніж 2% підтримки. Навіть якщо б його українське громадянство відновили - Саакашвілі не зміг би брати участь у парламентських виборах або стати кандидатом у президенти, оскільки він не прожив в Україні встановлений законом строк, щоб брати участь у виборах 2019 року.

Друга причина, чому українці не прихильні до Саакшвіллі, полягає у тому, що його виступи відбувалися тоді, коли Росія воює проти України. Війна вже забрала понад 20 000 життів - або 10 тис. цивільних та 10 тис. військових жертв, з яких 3 тис. є українці (з квітня 2014 року по середину листопада 2017-го на Донбасі загинули 10 тис. 303 людей, поранені - 24 тис. 778 цивільних, українських військових і членів збройних груп, за даними ООН. - Gazeta.ua).

Цього року український уряд витратить 6% ВВП на оборону – більше, ніж у будь-який із 29 країн - членів НАТО. Простіше кажучи, дуже мало українців вважають, що це саме той час, щоб мати третій Майдан, який буде грати тільки на користь президента Росії Володимира Путіна.

Третя причина полягає у тому, що Саакашвілі є лицеміром, який не може встояти на ногах. У жовтні 2011 року, будучи президентом Грузії, він позбавив громадянства Бідзіну Іванішвілі одразу після того, як той закликав до повалення Міхо. Тоді прийшов час, коли його режим став дуже авторитарним, і тому позиція Саакашвілі не є високоморальною.

Саакашвілі ніколи не розумів поглядів українців, тому що його гарячий грузинський популізм перетворив його звільнення з посади губернатора Одещини в особистий хрестовий похід проти президента Петра Порошенка. Це було неправильно з двох причин.

По-перше, Саакашвілі повинен діяти як європеєць, яким він себе вважає, і нести відповідальність за свою низьку продуктивність в Одесі. Там його гучна риторика та піарний гамір ніколи не співпадали з конкретними досягненнями та виконанням завдань. Час його перебування в Одесі показав, що це стосується всіх популістів, як, наприклад, урядів Юлії Тимошенко і Партії регіонів, чи деяких зарубіжних.

По-друге, багато коментаторів української політики забувають, що в Україні парламентська система, де виконавча влада розділена між урядом та президентом. Тому президент Порошенко ділить відповідальність за реформи та боротьбу з корупцією із двома іншими гілками влади - парламентом та урядом. Таким чином, Саакшвіллі був неправий, коли сфокусував всю свою критику проти Порошенка, а не розподілив її.

Закиди й звинувачення у безвідповідальності, які роблять як Саакшвіллі, так й інші популісти, такі як Тимошенко та лідер радикальної партії Олег Ляшко – самі по собі є безвідповідальними, оскільки вони, як хамелеони, намагаються так замаскувати дії власних парламентських фракцій та депутатів.

Особливо це стосується Тимошенко - найбільшого прихильника Саакашвіллі, яка регулярно стає на його захист, і приїхала до Львова на зустріч з ним одразу після того, як він незаконно перетнув кордон. Вивчаючи особливості голосування депутатів за законопроекти про реформи, Vox Ukraine виявила, що половина фракції Тимошенко регулярно голосує з правлячою коаліцією, а інша - з одіозним проросійським опозиційним блоком. Але все ж таки навіть минулого тижня у Вашингтоні Тимошенко представила себе як союзника США та прихильника реформ в Україні.

Vox Ukraine оцінила, що підтримка з боку Тимошенко боротьби з корупцією склала 56% (трохи більше половини), підтримка децентралізації (одна з найуспішніших реформ - з 2014 р.) – лише 20%, банківської реформи - 39%, бізнес-регулювання - 37% та енергетичної незалежності - незначних 10%. Батьківщина виступає і проти приватизації землі. Популісти можуть бити себе в груди, говорячи про свій патріотизм, але 18 січня Тимошенко навіть пропустила парламентське голосування за новий закон про Донбас.

Депортація Саакашвілі з України була найкращим із трьох варіантів. Йому могли висунути звинувачення по кримінальній справі, виходячи із заяв, що він отримав гроші для організації протестів від Сергія Курченка - одіозного клептократа Віктора Януковича, який перебуває в засланні в Росії. Його могли депортувати до Грузії, де його чекали суворі звинувачення. Третій варіант - депортації до Польщі, з якої Саакашввілі незаконно перетнув кордон України. Українська влада обрала найкращий із трьох варіантів - депортацію до члена ЄС Польщі.