Вірні молотовці

Російська дипломатія йде слідом сталінської

Багаторічний нарком закордонних справ СРСР В'ячеслав Молотов назавжди увійшов в історію світової дипломатії, як наочний приклад надцинізму і нерозбірливості у зовнішній політиці.

Багатьом відомі його бравурні слова на позачерговій сесії Верховної Ради СРСР 31 серпня 1939 року: "Радянсько-німецький договір про ненапад кладе край ворожнечі між Німеччиною та СРСР, а це в інтересах обох країн. Різниця у світобаченні і політичних системах не має і не повинна бути перешкодою для встановлення добрих політичних відносин між обома державами. Лише вороги Німеччини і СРСР можуть прагнути створення і роздмухування ворожнечі між народами цих країн".

А вже наприкінці вересня-початку жовтня 1941 року, коли нацистська Німеччина була в зеніті могутності і розбивала радянські армії одну за другою, В'ячеслав Молотов був змушений на Московській конференції проголошувати про "створення широкого фронту волелюбних народів, на чолі з Радянським Союзом, Англією та Сполученими Штатами Америки". Мабуть, абсолютно не турбувало вірного сталінського посіпаку та одного з головних тогочасних катів, що при цьому декілька мільйонів з отого "волелюбного народу" знаходились в цей час у таборах ГУЛАГУ.

Широко відомий вислів британського прем'єра Вінстона Черчилля про В'ячеслава Молотова: "Я ніколи не бачив людину, яка б настільки ідеально представляла собою сучасну концепцію робота", вочевидь якнайкраще характеризує сутність цієї людини-автомата, готової негайно виконати будь-який наказ свого хазяїна.

Однак, особливу, навічно історичну "славу", Молотову принесли фотографії, на яких він під час відвідання Берліну у листопаді 1940 року явно по-дружньому спілкується з верхівкою нацистської Німеччини, яка на той час вже захопила майже всю Європу.

Проте, сьогоднішні російські дипломати не лише претендують на звання вірних і відданих молотовців, а й змагаючись у лицемірстві, здається прагнуть його перевершити. Особливо яскраво це проявляється на прикладі російсько-українських відносин, адже саме там як правило виходять на зовні усі багатовікові московські та імперські комплекси.

Кремль бачить демократичні процеси в нашій державі лише через призму загрози режиму Путіна

Так, на своїй прес-конференції 15 січня міністр закордонних справ Російської Федерації Сергій Лавров, без жодних сумнівів й вагань і абсолютно бездоказово звинуватив Україну у начебто невиконанні якихось явно міфічних зобов'язань перед Росією, "паралельних" з Меморандумом про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (відомого як Будапештський меморандум) від 5 грудня 1994 р. Не випадково, деякі експерти назвали ці лавровські тези "абсолютно абсурдними" та "дивовижними".

Більш того, очільник російської дипломатії вкотре підтвердив, що Кремль, перебуваючи у полоні власних ідеологічних догм, бачить демократичні процеси в нашій державі лише через призму загрози режиму Путіна та якогось видуманого в Москві "путчу", а не народного повстання проти кримінальної кліки.

Особливо цинічно це все звучить від держави, яка нахабно відібрала частину території свого найближчого сусіда та брутально втручається у внутрішні справи країн по всьому світу. Мабуть, все ще прагне вдягнути на себе отой великодержавний сталінсько-молотовський френч.

Олег Бєлоколос, спеціально для Gazeta.ua

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Мирослава Ґонґадзе Головний редактор і керівник Української служби "Голосу Америки"
Віктор Каспрук Політичний аналітик
Тарас Возняк Культуролог, директор Львівської галереї мистецтв ім. Б. Возницького
Євген Іхельзон Засновник проекту "Я люблю Азію"
Сашко Даниленко Мультиплікатор, художник
Погода