Про що говорять жителі Донецька
Національної свідомості у цих людей немає і не може бути
Розмови в потязі з жителями Донецька, що повертаються в рідні краї, наштовхують на думки.
Уявіть собі людей із радянським мисленням, основною рисою якого є "держава мусить про нас піклуватися". Національної свідомості у цих людей немає і не може бути: ніхто ніколи не займався її пробудженням. Вони не українці і не росіяни, вони радянські люди.
Люди з радянською ідентичністю не розуміють, за що, власне, йде війна
Вони бачать, що українська держава про них не піклується (обсяги піклування відповідають радянській патерналістській моделі, так що шансів тут нема). Аж тут російська держава проголошує готовність взяти це зобов'язання на себе. Все, їхня політична позиція визначена.
І ще. Люди з радянською ідентичністю не розуміють, за що, власне, йде війна. Адже нічого не змінилося. Навіщо люди вбивають один одного? В картині світу, в якій немає національної ідентичності, це не можна пояснити. Це таке ж безглуздя, як у випадку, коли воюють між собою Тамбов і Воронеж.
Вони побачать сенс лише у двох випадках. Або коли пробудиться національна свідомість, для чого немає жодних причин, хоча таких самопробуджених трішечки є. Зауважу, що для того, щоб, живучи на сході України, відчути себе українцем, треба мати модерне мислення, в якому існує поняття нації, а не лише держави та місцевості. Цього не розуміють на заході, де середовище повсякденного життя є українським, і тому можна бути українцем, не маючи модерного мислення і не задумуючися, що це означає "бути українцем". Але не думайте, що зміна середовища на сході вирішить проблему: воно сприйматиметься як чуже.
Україна має бути принципово іншою. Не міні-Росією з гарною українською мовою та у вишиванках, а модерною європейською державою
Або, другий варіант появи сенсу - якщо українська держава буде принципово іншою. Не міні-Росією з гарною українською мовою та у вишиванках, а модерною європейською державою. Тоді різниця буде очевидна неозброєним оком. Тоді буде зрозуміло, за що йде війна: за одну з двох моделей.
Люди з модерним мисленням розуміють, за що йде війна, вже зараз, бо мають у голові картинку бажаного майбутнього. Люди з радянським мисленням такої картинки не мають. Тому, поки перед очима немає живих прикладів змін, вони не зрозуміють, за що війна.
