Чому революція була недаремна
Ми зробимо наступні кроки вперед. У нас просто не буде вибору
Чотири роки тому в цей день я вийшов на Майдан і пов'язав на куртку акуратну новеньку "єврострічечку", щоб день в день рівно три місяці потому зняти її - пропахлу димом, з плямами "коктейлю", який мішав на Грушевського, та крові поранених, яких виносив на Кріпосному.
Хто вважає, що все було даремно - просто погляньте на дві сусідні слов'янські республіки, на сході та півночі від нас. Порівняйте проблеми, які стоять перед нами та перед нечисленними нормальними людьми у цих двох країнах, і зробіть висновки.
Хто вважає, що все вже закінчилось - порівняйте, чого ми хотіли тоді, і що маємо зараз, і також зробіть висновки.
Історію рухають не мудрий розрахунок на перемогу, а страх ганьби за ухилення від боротьби
Наша Революція гідності ще не довершена. Ми просто взяли паузу на війну з Імперією Зла та освоюємо нові методи - далеко не для всіх проблем адекватним інструментом є палені шини. Значно складніше працювати з законами, виборами, партіями, судами. Але ж як тоді зуміли освоїти "коктейлі" - так само освоїмо і політику з юриспруденцією, куди ж ми дінемось.
Чотири роки тому в цей день я написав у Фейсбуку, що не вірю в успіх Євромайданчику. Що все це не має шансу на перемогу, але не піти туди - це жити потім все життя із соромом та ганьбою, у незлагоді із своїм сумлінням. Виявилось, що таких само, хто не вірив у перемогу, але не міг не прийти, набралась критична маса - і все зрушилось з місця. Гадаю, так повториться ще не раз.
Історію рухають не мудрий розрахунок на перемогу, а страх ганьби за ухилення від боротьби. І скоро ми зробимо наступні кроки вперед. Як і тоді, у нас просто не буде іншого вибору.
Коментарі