Національний гонор — понад усе
Якою має бути головна риса державного діяча
У ці дні багато хто розмірковує про ментальний пасив, який ми отримали у спадок від Совєтів. Він ускладнюється ще й тим, що багатостолітнє існування українців в межах чужих, ворожих, держав сформувало тепер у більшості з нас таке ж ставлення до власної держави. Безліч наших проблем від того, що держава, хай тепер і своя, продовжує сприйматися як щось чуже або й вороже. Саме через це абсолютно нормально не дбати про Наше, обманювати або красти в країни чи суспільного. Бо ж не існує спільного блага. Раз я живу у чужій мені державі, то маю дбати лише про своє, винятково особисте.
Йдучи за цією ж логікою, можемо припускати, що одне лише усвідомлення держави Своєю здатне автоматично вирішувати багато наших проблем.
Раз я живу у чужій мені державі, то маю дбати лише про своє, винятково особисте
Те саме стосується й державних діячів. Справжніми Лідерами України здатні стати лише ті, хто матиме Національний Гонор. Для кого українське походження і Держава буде самоцінністю, яка не потребуватиме якихось додаткових пояснень чи обґрунтування. Такі президенти не ставатимуть просто так на коліна у чужих столицях.
Це зовсім не означає, що у претендентів на лідерство не повинно бути інших критично важливих особистісних і професійних характеристик. Але Національний Гонор - понад усе. Тільки такі готові жертвувати особистим заради спільного.
Ця репліка, до речі, і про те, чи мають керувати державою технократи. Тим більше, у часи нинішніх викликів.
