Національний гонор — понад усе

Якою має бути головна риса державного діяча

У ці дні багато хто розмірковує про ментальний пасив, який ми отримали у спадок від Совєтів. Він ускладнюється ще й тим, що багатостолітнє існування українців в межах чужих, ворожих, держав сформувало тепер у більшості з нас таке ж ставлення до власної держави. Безліч наших проблем від того, що держава, хай тепер і своя, продовжує сприйматися як щось чуже або й вороже. Саме через це абсолютно нормально не дбати про Наше, обманювати або красти в країни чи суспільного. Бо ж не існує спільного блага. Раз я живу у чужій мені державі, то маю дбати лише про своє, винятково особисте.

Йдучи за цією ж логікою, можемо припускати, що одне лише усвідомлення держави Своєю здатне автоматично вирішувати багато наших проблем.

Раз я живу у чужій мені державі, то маю дбати лише про своє, винятково особисте

Те саме стосується й державних діячів. Справжніми Лідерами України здатні стати лише ті, хто матиме Національний Гонор. Для кого українське походження і Держава буде самоцінністю, яка не потребуватиме якихось додаткових пояснень чи обґрунтування. Такі президенти не ставатимуть просто так на коліна у чужих столицях.

Це зовсім не означає, що у претендентів на лідерство не повинно бути інших критично важливих особистісних і професійних характеристик. Але Національний Гонор - понад усе. Тільки такі готові жертвувати особистим заради спільного.

Ця репліка, до речі, і про те, чи мають керувати державою технократи. Тим більше, у часи нинішніх викликів.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Мирослава Ґонґадзе Головний редактор і керівник Української служби "Голосу Америки"
Віктор Каспрук Політичний аналітик
Тарас Возняк Культуролог, директор Львівської галереї мистецтв ім. Б. Возницького
Євген Іхельзон Засновник проекту "Я люблю Азію"
Сашко Даниленко Мультиплікатор, художник
Погода