Історія повторюється

Кримський синдром Земана

Пропозиція чеського президента Мілоша Земана "заплатити" Україні за здачу Криму Російській Федерації може виглядати всього лише екстравагантною витівкою, на яку можна не звертати жодної уваги.

Якби тільки ця заява була зроблена не з високої трибуни ПАРЄ і не була так спокійно сприйнята багатьма депутатами, які навіть не спробували заперечити чеському президенту, пише Віталій Портников для "Радіо Свобода".

Український представник Владислав Голуб, якому не вдалося поставити запитання Земану, пізніше написав у соціальних мережах, що хотів провести паралелі між анексованими Гітлером Судетамі і анексованим Путіним Кримом. Але в тому-то і справа, що коли довоєнну Чехословаччину змусили відмовитися від Судетів, це пояснювалося тими ж міркуваннями, якими Земан лякав своїх слухачів під час виступу на асамблеї ПАРЄ, - необхідністю уникнути великої європейської війни.

Коли Чемберлен і Даладьє домовлялися з Гітлером, цей страх перед війною був загальним, людство ще не забуло жахів Першої Світової. Ось чому для Великобританії і Франції було важливо не просто задовольнити апетити фюрера, але і зберегти формальну прихильність міжнародному праву - тобто схилити Чехословаччину до визнання анексії. І зараз історія повторюється.

Виступ Мілоша Земана - демонстрація того, що серед представників західної еліти є не два, а щонайменше три уявлення про майбутнє Криму.

Є ті, хто впевнений, що кримський питання закрите, Крим став частиною території Росії і можна - навіть не погоджуючись з цим фактом з точки зору міжнародного права - більше до цієї теми в осяжному майбутньому не повертатися.

Є ті, хто впевнений, що Крим - частина України, і головне завдання Заходу - домогтися поваги до міжнародного права і відновлення суверенітету України над півостровом.

Але є і такі, як Земан - хто хоче, щоб Крим залишився частиною території Росії, а міжнародне право було дотримане. Нібито "дотримане". Тобто щоб Україна сама погодилася з тим, що Крим - російська, а не українська територія. А вже обміняти цю згоду можна на що завгодно - гроші, енергоносії, припинення війни на Донбасі і відновлення територіальної цілісності на материку, - аби було "відновлення права".

Саме тому виступ Земана - це не просто екстравагантна витівка, це тенденція. Земана називають європейським Жириновським - імовірно, він говорить те, що багато хто думає, але соромиться сказати. І я не сумніваюся, що з часом тиск на Україну з метою змусити її сісти за стіл переговорів і визнати факт незворотності відторгнення Криму тільки посилиться.

Який вихід з цієї ситуації? Є декілька варіантів розвитку подій. Перший - зрозуміти, що не можна відкладати кримське питання в довгий ящик, вважати, що Кримом можна зайнятися після Донбасу. Тому що в такому разі вирішення питання Донбасу може назавжди закрити кримське питання. Саме тому про Крим потрібно говорити сьогодні і зараз.

І не тільки про повернення території, а й про права корінного народу Криму, про репресії, яким піддаються кримські татари і проукраїнські активісти інших національностей. Саме на це потрібно звертати увагу таких, як Земан: якщо Крим - це "просто" Росія, чому ж в ньому фактично встановлено окупаційний репресивний режим?

Крим повинен стати важливою частиною політичного і правового порядку денного, про нього треба говорити з суспільством - бо якщо він нас самих не цікавить, то навіщо він нам потрібен? Чи не простіше дійсно відмовитися від анексованої території?

Так чи інакше, виступ Земана відображає тенденцію в політиці Заходу. Захід готовий всіляко допомагати Україні в поверненні Донбасу, але поки що зовсім не збирається займатися Кримом. Тому що обіцянка залишити в силі беззубі персональні санкції, які були введені після анексії, - це, скоріше, готовність забути, а не прагнення повернути.

Саме тому не потрібно робити вигляд, що ніякого виступу Земана не було і що він - лише проросійський політик, якого можна ігнорувати. Важливо звернути увагу: Земан зовсім не заперечує анексії, як багато інших друзів Кремля. Він визнає її. Але робить з цього висновки, протилежні українським. І це дуже небезпечно.

Copyright © 2017 RFE/ RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/ Радіо Свобода