Головна проблема: у нас немає традиції обговорення

5 жовтня Верховна Рада розглядала законопроект президента про реінтеграцію окупованих територій

Вчорашнє засідання парламенту, на якому кожна із сторін називала іншу агентами Кремля, дуже чітко показала нашу основну проблему - комунікація.

У нормальній країні прийняттю кожного законопроекта передує тривале публічне обговорення різних варіантів. Врешті всім, хто хоче розібратися, стають зрозумілими переваги і недоліки кожного з варіантів, а також зовнішні фактори, що примушують обрати певний варіант чи відмовитися від нього.

В цей момент будь-який член парламенту, та й простий громадянин також, може зайняти політичну позицію: я обираю для себе ось цей варіант, свідомо наражаючись на його недоліки заради його переваг.

У нас нічого подібного не відбувається. Законопроекти вкидаються у поле, як м'яч у регбі. Починається штурханина, гравці підтримують свої команди, навіть коли не розуміють, що там насправді відбувається на полі. Одиниці бачать м'яч, решта просто знає, що треба штовхатися у напрямку воріт супротивника, і робить це всліпу. І так товчуться, аж поки хтось не викине м'яч на вільний простір, після чого пил осідає.

У нас немає policy papers з жодного питання (здається, виключенням є реформа шкільної освіти). У нас немає традиції обговорення політик. У нас політична журналістика - це огляд особистостей, а не політик, а політологія - огляд кланових зв'язків, а не ідей та підходів.

І не можна сказати, що в експертній спільноті нема обговорень політик. Але вони окремо, а парламент окремо.

Оригінал