Саботаж приватизації

Контроль фінансових потоків держкомпаній - понад усе

Питання: на що готові чиновники аби не створювати незалежні наглядові ради на державних підприємствах?

Відповідь: на все готові.

Україна чемпіон з неправильного проведення реформ. 20 років ми робили все так, як не треба. Пройшов Майдан. За нас міцно взялися кредитори і здавалося, що ситуація почала налагоджуватися. Але тільки здалося. Економічна ситуація покращилася, і ми знову починаємо чудити. І так до цього не сильно старалися, але тепер зовсім відбилися від рук. Типовий приклад - приватизація. У дев'яності громадяни України та інвесторів обманули. Те, що відбувалося в Україні, точно не було приватизацією. Ваучери та інша нісенітниця - це були схеми, які оформили епоху первинного накопичення капіталу. Потім вже сформувалися олігархічні групи , які просто ділили між собою нові активи. Перший шанс упустили. А у суспільства з'явилася алергія на приватизацію. Свого роду щеплення від ринкової економіки.

У дев'яності в суспільства з'явилася алергія на приватизацію

До Майдану 2013-2014 рр. єдиним прикладом чесної, правильної, приватизації став повторний продаж Криворіжсталі. Що стала результатом першого Майдану. В результаті держава отримала величезну суму грошей, завод отримав шикарного власника - капітал, менеджмент, стандарти - інвестори отримали чіткий сигнал на вхід в Україну. Угода win-win. Коли всі задоволені. Звичайно, всі, крім пари людей, які сподівалися отримати цей завод безкоштовно. Здавалося, треба продовжувати. Але продовження не було. І немає досі.

Наріжним каменем програми МВФ, в якій все ще залишається Україна, є приватизація. Вона покликана зменшити корупцію, дати сигнал інвесторам і в останню чергу - наповнити бюджет. Це дуже важливо для розуміння. Саме в останню. Державні компанії є одним з основних осередків корупції в Україні. Ставки в політичній боротьбі піднімаються так високо, тому що люди дуже хочуть контролювати потоки. Фінансові потоки державних компаній. І поки приватизацію саботують тому, що ці люди не хочуть відпускати свої потоки. Вона повинна знизити ціну місця у владі. Правильна приватизація приведе до приходу західних інвесторів. А значить частка прозорого бізнесу в країні виросте. І частка бізнесу, який буде зацікавлений в побудові правил гри також.

Приватизація покликана зменшити корупцію, дати сигнал інвесторам і в останню чергу - наповнити бюджет

А хура й досі там. Крім продажу 25% акцій ряду "Обленерго", приватизації в Україні немає вже 3 роки. І є всі підстави вважати, що її саботують на найвищому рівні. Найяскравіший приклад - компанія "Центренерго". Уряд обіцяв продати цей об'єкт ще 2 роки тому. Але кожен раз знаходив привід не робити цього. Причому ситуація доходила до абсурду. Приватизацію призначали на весну, навесні говорили, що не встигають і перепризначувати на осінь. А восени стверджували, що продавати такий об'єкт в сезон опалення не можна. І все йшло по колу. Ось і в цьому році "Фонд державного майна" не планує продавати "Центренерго". А обіцяє продати три об'єкти. З них два - це ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація" і ПАТ "Аграрний фонд", вартість яких може бути не тільки нульовою, а й негативною. Якщо порахувати всі борги. І це точно не компанії, які можуть зацікавити великого стратегічного інвестора, потрібного країні, щоб привернути увагу інших гравців. Коротше кажучи – профанація.

"Центренерго" йде з ринку, попутно кидаючи купу роздрібних інвесторів, в тому числі іноземних

А тим часом "Центренерго" заявило, що має намір реорганізуватися з публічного на приватне акціонерне товариство. Здавалося б, навіщо? Адже це виведе акції компанії з біржі. А в разі приватизації, новий власник змушений буде витратитися й викупити акції незалежних інвесторів. І якщо ви готуєте актив до продажу, то повинні зробити рівно навпаки. Але компанія йде в іншому напрямку. Менеджмент вирішує піти з ринку. Питання - чому? Все просто. Для того, щоб бути на біржі, компанія повинна мати незалежну наглядову раду. А тільки що, на прикладі "Нафтогазу", ми побачили, як це боляче. І "Центренерго" не хоче, щоб менеджмент контролювали якісь незрозумілі люди. Які прийшли не "від потрібної людини". І компанія йде з ринку, попутно кидаючи купу роздрібних інвесторів, в тому числі іноземних. Інвестиційна привабливість у всій красі. І це, звичайно, не єдине дивне рішення менеджменту. Чого вартий той факт, що компанія, прибуток якої обчислюється сотнями мільйонів гривень досі під процедурою "банкрутства", тому що не гасить один старий борг. Це теж така собі підготовка до приватизації.

У підсумку, чиновники роблять дві справи. Перше - саботують приватизацію. А друге - не допускають зростання прозорості державного активу. А тепер не питайте, чому нам потрібна приватизація.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Олександр Поліщук Військовий дипломат, аналітик Фонду "Майдан закордонних справ"
Андрій Таїцький Викладач англійської мови. Працює у В'єтнамі
Сергій Тарута Народний депутат, лідер партії "Основа"
Вероніка Мудра Голова громадської організації "Біла Стрічка"
Іван Семесюк Художник, письменник, музикант
Погода