Кремль прорахувався

Як Путін хоче Україні зла, а робить благо

У 2014 році, в момент перемоги Майдану і втечі президента Віктора Януковича, Україна була трагічно роз'єднаною нацією. Майдан охопив половину країни - центральні й західні області, на решті частини панували або байдужість, або прихильність місцевим князькам з "Партії регіонів".

Вторгнення Володимира Путіна змінило все. Якби не анексія Криму, якби не рішення окупувати Донбас, українці залишалися б роз'єднані донині, в країні не склалося б більшості, що виступає за євроатлантичну інтеграцію, куди важче проходили б через парламент закони, пов'язані з цивілізаційним розривом з Росією і "русским миром", та й самих колабораціоністів в парламенті було б куди більше, пише Віталій Портников для "Обозревателя".

Коли російські експерти говорять про "втрату України", вони повинні пам'ятати, що ця "втрата" - результат дій Путіна. Саме завдяки його дивовижному історичному невігластву і політичній некомпетентності українці остаточно зрозуміли, хто друг, а хто ворог.

Зараз у Путіна куди відповідальніше завдання - об'єднати Америку, зробити її знову великою.

Останні президентські вибори привели до безпрецедентного розколу в американському суспільстві. Прихильники республіканців і демократів з прихильників конкуруючих політичних сил перетворювалися просто на ворогів. Усвідомлення того, що Кремль нахабно втручався в американські вибори, змінило практично все.

Подивімося на результати голосування в Конгресі по списку санкцій закону - адже це по суті майже повна згода вчорашніх супротивників. Є щось, що об'єднує Америку, - це бажання протистояти Путіну і гідно покарати його за вторгнення. Так, можливо, результати голосування і не влаштовують Дональда Трампа, але у президента є простий вибір - приєднатися до національної єдності або стати аутсайдером політичного процесу.

Путін і його оточення так прагнули забезпечити захмарний рейтинг правителя, що не змогли зрозуміти: рішення, які забезпечують популярність і воскрешають імперські міфи, можуть призвести не тільки до свого, але і до чужого єднання. Але якщо своя єдність - це в основному телевізор і проплачені мітинги "бюджетників", то чуже виражається в реальних діях. У тисячах волонтерів, які збирали гроші на українську армію в прагненні зупинити окупанта. В голосуванні сенаторів та конгресменів і їх готовності знайти найдорожче - приховані гроші Путіна і "путінців".

Це все по-справжньому, це не гра. І українцями, і американцями рухає справжня любов до своєї країни, справжнє бажання захиститися від агресії - військової і віртуальної. І це почуття відрізняється від паперового кремлівського патріотизму, мотивованого тільки однією метою - захистити вкрадене.

Напевно, коли доблесні російські чекісти планували війну в Україні або втручання в американські вибори, вони щиро вважали, що придумали найкращий план захисту своїх грошей і своєї влади. Вони прорахувалися.

Передруковується з дозволу редакції "Обозреватель"