Москві пора ставити пам'ятник своїм надіям

Що спільного між Путіним і старою з казки про золоту рибку

"Казка про золоту рибку" - це ж не про дітей. Вона про дорослих, які забули причинно-наслідкові зв'язки. Навесні 2014 го Москва могла думати, що її майбутнє тріумфальне. Крим відібрали в України. Київ починає грузнути у війні з найманцями. Захід вводить косметичні санкції і старанно вмовляє Кремль сісти за стіл переговорів.

За спиною у Володимира Путіна - тріумфально виграна Олімпіада. Один з найнижчих рівнів держборгу. Нафта по сто з гаком доларів за барель. Росія головує в G8, пише Павло Казарін для "Радіо Свобода".

В той момент потрібно було бути відчайдушним оптимістом, щоб ставити в політичному тоталізаторі на Україну. Ніхто не знав, чи зможе воювати армія. Боєздатних частин було до божевілля мало. Країна нагадувала хворого, який огвтався після коми і намагався зрозуміти, які саме м'язи атрофувалися в його державному організмі за двадцять три роки бездіяльності. До того ж на місці вирваного з коренем Криму була зяюча рана.

Хто знає, як би склалася історія, якби Москва вирішила, що їй вистачить? Якби вона не стала перетворювати Донбас в гарячу точку? Якби не відряджала на схід України солдатів і найманців? Якби не стала надавати їм зброю і "буки"

Хто знає, в який момент ситуація б затихла, якби Кремль не став брати участь в сирійській кампанії? Якби російські бомби не забирали життя мирних жителів? Якби російське посередництво й далі залишалося дипломатичним, яке добре своїми правами і відсутністю зобов'язань?

Хто знає, як виглядала б реальність, якби російське керівництво не вирішило втрутитися в президентські вибори в США? Якби Конгрес і Сенат не сприймали Москву як загрозу своїй політсистемі? Якби Дональду Трампу не довелося зображати з себе яструба, щоб позбутися від підозр в лояльності до Кремля?

Хто знає, як би реагувала Європа, якби Москва не порушувала свої обіцянки про долю газових турбін Siemens? Якби не намагалася втручатися в долі колишніх югославських республік? Якби не робила демонстративну ставку на Марін Ле Пен, яка програла вибори своєму опонентові?

Вся історія останніх трьох років - це приклад того, як Володимира Путіна раз по раз не влаштовував виграний ним трофей. Йому було мало корита, хати, звання давнього роду дворянки і навіть статусу вільної цариці. Зростаючі амбіції та віра у власну удачу - прекрасний спосіб поховати перспективи.

І ось тепер в Москві п'яний чоловік у футболці "Цитаделі" б'є журналіста телекомпанії НТВ. Тієї самої, що протягом трьох останніх років співала осанну "доблесним захисникам Новоросії". Тільки вони тепер чомусь купаються в московських фонтанах і саме там чешуть свої кулаки.

А на іншому кінці планети президент США підписує системний закон про санкції. Той самий президент, перемогу якого ще недавно представляли як головне досягнення російської зовнішньої політики. Ті самі санкції, які виводять Росію в розряд країн, кожен крок яких буде відслідковуватися спеціальними службами.

Москві впору ставити пам'ятник своїм нездійсненим надіям. Можливо, в майбутньому його навіть не знесуть. Для науки нащадкам.

Copyright © 2017 RFE / RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода