Протухла ідея братерства народів

Всі власники російського паспорту не мають права заїкатися про примирення

Російські товариші люблять давати вказівки і радити. Не дарма там колись створили країну рад. Ті товариші, які бігли від репресій в Росії в вільну Україну. Пообвикли. І тепер почали просторікувати. Й заговорили про примирення.

Кажуть, треба думати, як примирятися. І скоріше.

Це вони нам кажуть, що ми повинні якнайшвидше примиритися? Це вони від кривавого режиму свого бігли, або їх Путін послав сюди, щоб вони нас з собою назад привели? Мовляв, побалувалися хлопці й вистачить, йдемо дружити назад? Хлопцям треба визначиться.

Головна їхня помилка в тому, що вони не розуміють, що Київ - це не ліберальна Москва. Це просто місце, де їм найкомфортніше поза своєю країною. І все.

Яке примирення? Його не буде. Пройдуть 4 покоління, перш ніж за такі розмови не хотітимуть дати в диню. І вигадане братство тут ні при чому. Якщо до вас прийде в гості ваш добрий друг і раптом наставить на вас пістолет, зламає руку, винесе з квартири всі гроші й телевізор, а потім запропонує дружити знову, що ви йому скажете? Ви розумієте, що він синок прокурора, і його не посадять. Але дружити ви з ним будете? Чи більше на поріг не пустите? Ви будете з ним знову готові розмовляти, якщо він вибачиться, поверне все, що вкрав, а також заплатить вам за ваше лікування і за моральні страждання? Навіть після цього, ваші стосунки складно буде назвати дружбою. Тому що ви знатимете, що це за людина. Хоча самі винні, повинні були знати, що очікувати від синка прокурора.

Так ось, якісь відносини з Росією у нас можливі тільки якщо вони покаються, попросять вибачення, повернуть Крим, підуть з Донбасу і виплатять компенсації, як за руйнування, так і сім'ям загиблих. Усе. Без цього ніякої розмови бути не може. Чи зроблять вони це? Питання риторичне. Звичайно ж ні. Ніколи не зроблять. Який би Навальний не прийшов там до влади. І якщо Росія й піде колись з Криму, то це трапиться, коли більше не буде ніякої Росії. І тоді і платити буде нікому і дружити ні з ким. Це все. В іншому випадку сусідню державу залишатиметься нашим ворогом. Тому що Україна ніколи не визнає анексії Криму, а влада Москви ніколи не дозволять собі піти звідти.

А значить ніякого примирення в принципі бути не може. Взагалі. Ніколи. Поки жива пам'ять тих поколінь, що живуть зараз. Може, через пару сотень років, але це нас абсолютно не стосується. Зрештою, навіть після столітньої війни Англії та Франції вони тепер дружать. Але пройшло дуже багато років. І змінилося дуже багато поколінь. І не теперішнім лицедіям і іншим біженцям говорити про примирення. Нехай скажуть спасибі, що за ці слова їх тепер на вогнищі не спалюють. Зараз же ми можемо тільки чемно їх попросити. Нікому, у кого був чи є російський паспорт, не можна заїкатися про примирення. Ніколи. Немає у вас такого права.

Так само, як про те, що когось із російських друзів не пускають в Україну за незаконне відвідування Криму. "Русский мир" відрізняється від цивілізованого тим, що в другому закон вище всього. Так ось, ці заслужені й народні порушили український закон. І навіть не важливо, який у їхній в крові рівень ватності. І тепер кожен наступний думатиме: поїхати в Крим чи в Україну. Ринок країни більший, ніж ринок півострова. А значить розумні в Крим їздити перестануть. Усе. А якщо закон не працює - то працюють поняття. І традиції. Але ось біда, закон працює в Німеччині, а традиції - в Афганістані та Чечні. І не треба нам говорити, що закон у нас працювати не повинен. А якщо хочете "русский мир" з російськими рідними виконавцями - ви знаєте де вокзал.

І так, не всі нові українці, колишні росіяни, такі. Деякі мають почуття такту і не дозволяють собі давати вказівки. Вони страждають найбільше від своїх співтоваришів. Бо їх сприймають як засланців Путіна, покликаних продати дурним українцям протухлу ідею братства народів.

Оригінал