"Дух Гамбурга"

Потепління у відносинах між США і Росією навряд чи збережеться надовго

Оцінки міжнародної преси зустрічі президентів США та Росії доволі різняться: від констатації появи якоїсь "міжособистої хімії" між Трампом і Путіним, які виявляли "зацікавленість у спілкуванні", до досить стриманих коментарів щодо подальших перспектив американсько-російської взаємодії.

Однак, реальність насправді як завжди значно складніша – обидві супер-держави намагаються і намагатимуться використати одна одну для досягнення своїх конкретних цілей: США, насамперед, прагнуть скористатися можливостями Росії для знищення Ісламської держави та стримування ядерних амбіцій КНДР, а Москва, вочевидь, хотіла б послабити трансатлантичне партнерство взагалі і НАТО, зокрема, нейтралізувати вплив Вашингтона в Центральній і Східній Європі та використати можливості Білого дому для тиску на Київ та примушення його до миру на умовах, вигідних Кремлю.

Обидві супер-держави намагаються і намагатимуться використати одна одну для досягнення своїх конкретних цілей

І такий двосторонній реслінг буде продовжуватися до тих пір, поки за вже звичним сценарієм американсько-російських відносин, не трапиться якійсь скандал та наступний розрив. А те, що це рано, чи пізно станеться можна прогнозувати хоча б тому, що на чолі Росії знаходиться такий лідер, як Путін, якому насправді потрібна не взаємодія зі США, а їхній вихід в жорстку "ізоляцію" від решти світу та наступне суттєве послаблення.

Мабуть, дипломати та фахові експерти зі стажем пам'ятають про свого часу популярний вислів "дух Женеви" - зараз би сказали "мем" - який означав можливе потепління у відносинах між Заходом і Сходом, що з'явилося після наради міністрів закордонних справ США, СРСР, Великобританії і Франції у 1955 році в Женеві. Як відомо, протримався цей "дух Женеви" недовго і швидко розвіявся під вітрами "холодної війни".

Наразі невідомо, чи писатиме хтось з журналістів по аналогії про так званий "дух Гамбурга" в американсько-російських відносинах, однак мабуть є вcе ж таки є підстави вважати, що він навряд чи довго зберігатиметься в умовах недовіри значної частини американського істеблішменту до Москви та глибоко вкоріненого анти-американізму російського керівництва та суспільства, неабияк посиленого останніми роками внаслідок потужної державної пропаганди.

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Мирослава Ґонґадзе Головний редактор і керівник Української служби "Голосу Америки"
Віктор Каспрук Політичний аналітик
Тарас Возняк Культуролог, директор Львівської галереї мистецтв ім. Б. Возницького
Євген Іхельзон Засновник проекту "Я люблю Азію"
Сашко Даниленко Мультиплікатор, художник
Погода