Зловити Путіна за руку
Макрон зрозумів інформаційну провокацію і шулерство російського лідера
Путін обманює тільки коли на його брехню закривають очі. Це стосується історії і політики.
Після версальського згадки Володимира Путіна про "російську" Анну – і обуреної української реакції на ці слова – на нас обрушився шквал псевдонаукової критики. Виявляється, не тільки Путін привласнює чужу історію, а й ми теж. Бо Київська Русь не мала ніякого стосунку ні до сучасних росіян, ні до сучасних українців. Може бути, Путін не мав "власного" права на Анну, а й українці його теж не мають. Їх спроби оголосити Анну Київську фігурою з власної історії не менш сміховинні.
При такому підході сучасні греки не мають ніякого права на Сократа й Архімеда. Останній взагалі жив на території сучасної Італії, в Сіракузах. Італійці навряд чи можуть претендувати не тільки на стародавніх римлян Юлія Цезаря чи Овідія, але навіть на Данте або Медічі. Ті жили за часів, коли ніякої загальної національної свідомості не було.
Нас об'єднує з Анною не кров, а ґрунт
Ще більш дивною виглядає апеляція до етнічної складової давньої історії. Анна Київська - не етнічна українка, факт. Вона навіть не етнічна слов'янка. Дочка князя, в якому змішалася кров норвежців і половців, і дочки шведського короля та його скандинавської дружини, вона була представницею аристократії, долю якої визначала географія і політичні домовленості. А не етнічне походження.
Нас об'єднує з Анною не кров, а ґрунт. Її життя почалося в тому самому місті, де ми живемо і нині. У центрі цього міста - собор, на фресках якого зображений і сам князь Ярослав, і члени його родини. Це місто - столиця України. Який стосунок до всього цього має Путін?
Не помічати витівок Путіна Макрон не має наміру
Французький президент Еммануель Макрон теж, судячи з його висловлювань в Парижі, вважає за краще дотримуватися здорового глузду. Його слова про Анну Київську, сказані під час спільної прес-конференції з українським колегою, продемонстрували, що новий французький лідер прекрасно зрозумів інформаційну провокацію допущеного до Версалю російського правителя. І що не помічати витівок Путіна Макрон не має наміру.
Сподіваюся, таким же реалістичним буде і підхід Макрона до врегулювання ситуації на Донбасі. Адже, як і в ситуації з мимовільним "викраденням" Анни, російська політика в цьому окупованому українському регіоні – провокація чистої води. Одна підробка на іншій. І тут Путіна потрібно буквально ловити за руку. Демонструвати, що партнери по діалогу прекрасно розуміють його шулерство і не будуть з ним миритися. Путін обманює тільки тоді, коли на його брехню закривають очі. Це стосується історії, і це стосується політики.
