Реформа кастрована, але працює
Кричати треба про НАБУ, а не на НАБУ
Кожен день страждають якісь депутати, жертви режиму. Виходять на трибуну в оточенні групи підтримки і починають говорити, як їх незаконно переслідують. Депутати різні. Хоч є в їхніх обличчях щось невловимо схоже. Групи підтримки теж різні. Але вирази облич у всіх однакові. І найголовніше, що знаходяться люди, які їх підтримують. В основному, це ті, хто постійно скаржиться на корупцію.
Українська корупція унікальна. Адже корупція є. А корупціонерів немає. Ну так виходить. Це не єдина унікальність нашої корупції. Вона висока. Всі в курсі. І на думку людей, чим більше про неї говорять, тим її більше. Ось за Януковича та його свиті, корупції не було тому, що всі мовчали "в тряпочку", а тепер вона висока, тому що про неї кричать на кожному розі. Але корупціонерів немає. А кого беруть - той невинний. Він же сам сказав. І вид чесний зробив. І говорив красиво.
За Януковича корупції не було, бо про неї не говорили
Отже, спочатку взяли Насірова. Але це, сказали, не боротьба з корупцією. Хоча взяли людину, в чиї посадові обов'язки просто таки входило бути корупціонером. У кримінальний кодекс давно пора було записати статтю "За очолення податкової" і термін призначати в залежності від того, як довго очолював. Був головою ДФС до 2 років - термін давати до 5 років, більше - вже 5-10. Але, кажуть, погано борються з корупцією.
До цього прийшли за депутатом Онищенко. Він був знатний, з усіма дружив, любив гроші, коней і жінок, і не дуже зрозуміло, чим займався в 90-ті. Питання вирішував, на потоках держкомпанії сидів. І сам цього не заперечує, публікуючи з Лондона дивні записи ні про що. Але, кажуть, дарма створили НАБУ. Не борються вони з корупцією, а лише імітують.
У посадові обов'язки Насірова входило бути корупціонером
Потім прийшли за Мартиненко. Ну хто вже якщо не він. Людина 4 терміни очолював дуже грошовий комітет в парламенті і спонсорував політичну силу, яка прийшла до влади. Якщо вже він не винен, то всі решта просто святі. І знову невинний, і знову даремно працює НАБУ.
Потім прийшли за п'ятьма депутатами. Просто свято якесь. Не депутати, а пісня. Перший - Олесик Довгий. Посадити якого хочеться ще з часів великого розграбування Києва Леонідом Черновецьким. У правлінні якого Олесик брав безпосередню участь. Другий – депутат-гопник Дейдей. Який до депутатства промишляв гоп-стопом, а потім раптом одягнув камуфляж і став героєм війни. Та звичкам своїм не зрадив і продовжував бикувати, але тепер уже в районі офісів держкомпаній. Третій депутат - Лозовий, не працювавший ніколи юнак з ближнього кола пана Ляшка, раптово обзавівся мільйоном доларів і поганим смаком. І на закуску подали ще двох депутатів, причому в результаті красивої операції і з залученням ФБР. І п'ять скажуть, що не те. Чи не працює НАБУ. Нічого не змінилось. І в ФБР теж нічого не розуміють і тільки штани просиджують.
Всі наведені вище приклади - люди з влади. Близькі до влади. І дуже далекі від опозиційної боротьби. Хіба що депутат Лозовий, але робити з нього жертву режиму смішно. Він жертва іншого. За всіма цими людьми вдалося прийти в першу чергу тому, що були пророблені антикорупційні реформи. Навіть в кастрованому вигляді вони працюють. І поки все впирається в український суд, наймилосердніший у світі. І треба допомагати тим, хто хоча б доводить справу до суду. А не демотивувати розповідями про те, що їх робота нічого не означає. І говорити не про те, що нічого не робиться, а наполягати на продовженні змін. Поки суспільство не хоче антикорупційного суду - його не буде. Тому що владі він точно не потрібен. Поки суспільств співчуватиме корупціонерам, вони не сядуть до в'язниці. Поки прощатимуть депутатам, які не знімають недоторканність зі своїх колег, ті так і продовжать залишатися безкарними. Поки суспільство не знатиме поіменно тих, хто бере на поруки, вони продовжать це робити і повертатимуться кожен раз, перемагаючи на виборах.
Більше всіх корупціонерам допомагають ті, хто кричить, що корупція зростає, але з нею ніхто не бореться
І про те, що НАБУ працює треба не просто говорити, а кричати. Тому що, коли мовчати, то це дасть шанс тим, за ким ще не прийшли, уникнути пильної уваги. Це дасть шанс відкатати назад. Адже якщо про досягнення невідомо, що це досягнення, то потім ніхто не боятиметься перетворити його в нуль. І більше всіх корупціонерам допомагають люди, які кричать, що корупція зростає, але з нею ніхто не бореться. Саме їх фон і стане основним, якщо план по "контролю над НАБУ" вступить в силу. І саме їх крики ховають терки про те, що не можна допустити створення незалежного антикорупційного суду.
