Війна на книжкових полицях
Українофобія стала основою інформаційної політики РФ
Екс-директорці бібліотеки української літератури у Москві Наталії Шаріній присудили 4 роки умовно. Стосовно неї порушили кримінальну справу за розпалювання національної ненависті та ворожнечі, а також приниження людської гідності.
Серед забороненої літератури, виявленої в бібліотеці, такі, наприклад, підривні книги, як "Голод на Україні". Справді, який ще голод на Україні? Явно шкідлива книга, видно по назві. А ось ще екстремістська бомба – журнал "Барвінок". Цей друкований орган ЦК комсомолу України та місцевої піонерської організації отруював екстремізмом дитячі душі починаючи з 1928 року. Тоді "Барвінок" ховався під личиною "Жовтень", а з 1945 року почав виходити під своїм справжнім, екстремістським ім'ям. Тоді, при Сталіні, цього ворога не змогли викрити, зате тепер, при Путіні, "Барвінок" вже не зможе загрожувати Росії.
Існування Бібліотеки української літератури в Москві в умовах російської агресії проти України та українофобії, яка ллється потоком через державні телеканали, було нонсенсом. Ось що щодня дивиться і слухає росіянин, включаючи телевізор:
Ж.: "Треба половину України відправити на Урал. Треба з силою, жорстко захопити, щоб Новоросія повернулася в Росію і Галичина зі Львовом пішли назавжди, і буде маленька країна, а слово "Україна" перестане існувати".
Колишній директор Бібліотеки української літератури в Москві має радіти, що не розстріляли
Кисельов: "Українське чесне слово це оксюморон".
Кофман (політик "ДНР", який живе в російському телевізорі): "Якби це залежало від мене, сама назва Україна зникло б. Це державне утворення не повинно існувати. Треба випалити коріння".
Перелік подібного зайняв би кілька томів. У всіх наведених висловлюваннях, які не десь в бібліотечних запасниках порошаться, а звучать щодня на багатомільйонну аудиторію, зрозуміло, немає, на думку російської юстиції, ніякого розпалювання ворожнечі й приниження гідності ніякого народу.
На полицях російських книжкових магазинах українофобські книги стоять на найбільш видних місцях. Вони є і в розділі "художньої" літератури, і в "історичному" і на полицях "публіцистики". Українофобія стала однією з головних частин офіційної державної інформаційної політики. Суть її в оголошенні, що немає, і не було ніякої України, і вже точно не має бути її в майбутньому. Немає, і не було ніякого українського народу, української мови та української літератури. І вже точно нічого цього не повинно бути в майбутньому. А раз так, то і ніякої Бібліотеки української літератури бути не повинно. Ну а колишня директор бібліотеки може радіти, що легко відбулася, отримавши 4 роки умовно. При Сталіні б розстріляли. А Путін добрий. Він же Сталін-лайт.
