Нарешті дійшло: чому російський газ не релігія

У РФ можна вигравати й програвати, але не треба боятися

Проміжне рішення Стокгольмського арбітражу, яке звільнило Україну від виплат за кількома кабальним статтями газового контракту, погодженого Володимиром Путіним і Юлією Тимошенко, - це не просто перемога однієї сторони над іншою, однієї держави над іншою. Це початок цивілізованого спілкування, що визнає примат міжнародного права - якщо, звичайно, Росія, неодноразово його нарушавши, захоче його визнавати.

Як будувалися енергетичні відносини Росії і України? Бартер, схеми, "міжсобойчики", кулуарні угоди, каламутні посередники. Домовленості підписувалися 31 грудня - сторони шантажували один одного до останнього. І завжди на цьому взаємному запиленні вигравали не споживачі, а аферисти. Пам'ятаю одну з таких розв'язок кризи - 31 грудня, Новий рік, неясно, що буде з газом, - а співробітники "Газпрому" і "Нафтогазу" намагаються домовитися в готелі "Україна" в Москві. А чому там? А тому, що вона начебто належить Сьомі Могилевичу. А при чому тут Сьома? А він колишній партнер Дмитра Фірташа. Ну тоді зрозуміло, пише віталій Портніков для "Грани.ру".

І так було завжди, двадцять років поспіль. Контракт, представлений в Стокгольмський арбітраж і "Газпромом" і "Нафтогазом", - перший документ, який хоча б комусь можна показати. І навіть цей документ в Москві примудрилися перетворити у знаряддя політичного тиску, обмінявши у незграбного Януковича чергову газову знижку на продовження базування Чорноморського флоту.

При цьому в Україні купівля російського газу перетворилася на різновид релігії. Росію не сердити, а то вона підвищить ціни на газ. На Росію не можна скаржитися, тому що вона відключить газ, і всі ми замерзнемо. З Росією можна тільки домовлятися, бажано на її умовах, інакше вона підвищить ціни і відключить газ. У 2014 році перше після Майдану уряд Арсенія Яценюка продемонстрував навіть не мужність, а просто здоровий глузд, відмовившись від закупівель російського газу і вирішивши звернутися з позовом у Стокгольмський арбітраж. По цьому шляху вже встигли пройти багато країн Європи. Але поки вони домагалися від "Газпрому" поступок в суді, Янукович звично торгував суверенітетом.

Тепер уже ясно - у Росії можна вигравати, Росії можна програвати, але її не потрібно боятися. У справжньому суді - тому, куди не можуть зателефонувати ні Путін, ні Міллер, - розглядатимуть справи, а не побажання. Російський газ - незалежно від того, буде Україна його купувати чи ні, - остаточно стає товаром, а не злодійський фомкою, з допомогою якої грабіжник намагається залізти в чужий будинок.