Прощання з російськими стереотипами
Україна далеко пішла від російської історичної міфології
Українська реакція на путінську заяву про "російську Анну Ярославну" демонструє, як ми далеко відійшли від російської історичної міфології.
Путін у Версалі згадав про київську князівну і французьку королеву Анну Ярославну мало не як про власну попередницю. Це був найбільш гротескний з української точки зору момент у його виступі. Для російського телеглядача нічого надзвичайного тут немає. Як і для Путіна. У його свідомості немає ніякої української державності. І ніякої української історії теж немає, – пише Віталій Портніков для "Еспресо.TV"
Українська реакція на путінську заяву демонструє виключно те, як швидко ми віддалилися від російської історичної міфології. Жили в контексті цього міфу не десятиліттями, навіть століттями. Вивчали його в школах, університетах. В історії, яку нам викладали, Ярослав Мудрий був "природним попередником" московських князів і російських царів, а Київська Русь - "протогосударством" Московської. Багато з нас досі живе стереотипами цього міфу: гордо кажуть росіянам, що це київський князь Юрій Долгорукий заснував Москву.
Реакція на висловлювання Путіна демонструє початок переоцінки суспільством історичних міфів
Долгорукий спочатку був не київським, а володимиро-суздальським князем. Він - як і його син Андрій Боголюбський - не князював у Києві. Захоплював і спалював його. І похований Долгорукий у Києві не тому, що тут була його Вітчизна і вотчина. З іншої причини: тут його отруїли вороги – київські бояри.
Таких історичних стереотипів у нашій свідомості ще чимало. Але реакція на висловлювання Путіна демонструє початок переоцінки суспільством історичних міфів. Повернення до історичної реальності, до нормальності, до того, що було насправді.
Належить ще важка битва за власну історію. Росіяни від своїх вигадок відмовлятися не збираються. Не відмовляться навіть при найбільш ліберальній і демократичній владі.
Виграти цю битву маємо в самій Україні, на рівні освіти, науки і медіа. Інакше ніколи не станемо народом, залишимося населенням.
Належить виграти цю битву в Європі і світі. Бо інакше ніколи не станемо в очах іноземців самостійною країною з власним минулим і вже тому правом на власне майбутнє. А будемо виглядати лише більш-менш вдалим "варіантом Росії".
Коментарі