Чому Путін заговорив про Анну Ярославну

Інформаційна, дипломатична, внутрішньополітична, семантична війна буде поглиблюватися

Розмови про Анну Ярославну - це не смішно, а важливо. Намагання привласнити чужу історію ніколи не з'являється просто так, за цим завжди щось стоїть.

Крок за кроком Кремль вибудовує для власного населення, для нашого і для світу свою версію історії

Крок за кроком Кремль вибудовує для власного населення, для нашого і для світу свою версію історії. Схоже, вона виглядатиме приблизно таким чином:

"Киев - это русский город, мать городов русских, здесь правили русские князья, здесь русский дух, здесь Русью пахнет. Со временем столицу переместили в другое, лучшее место, и там вырос новый прекрасный город (ну, как Варшава круче Кракова, а Берлин круче Аахена, где была первая столица). Но враги (Запад) захватили древнюю столицу, сердце и основу нашей памяти, ключ нашей преемственности от Византии и, следовательно, Рима. Всякими манипуляциями западным врагам удалось внушить жителям древней столицы и окрестных земель, что они никакие не русичи (русские), а совсем другой народ. Для них даже придумали другой язык, искаженный и полонизированный, чтобы оторвать их от основной части народа. И люди поверили, а их вожди способствовали этому из корыстных побуждений - чтобы править самим на оторванной территории и получить свою печеньку от Запада. Они предали свой народ, как предают его и ныне".

Як хочеш перемогти у війні, то мусиш мати армію

І хоча я не вірю у значну ескалацію військових дій, але інформаційна, дипломатична, внутрішньополітична, семантична війна буде поглиблюватися.

В цій війні ми виглядаємо надто слабкими. Бо це війна, а як хочеш перемогти у війні, то мусиш мати армію.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі