Україна відрізає себе від Росії

Антиукраїнська істерія на федеральних каналах стає відвертішою

За десять років кількість росіян, які різко негативно ставляться до мігрантів з України, виросла більш ніж в два рази: з 9% у 2007 році до 19% у 2017, за даними опитування Левада-центру в квітні. По жодній іншій категорії трудових мігрантів такої динаміки немає. Важко припустити, що саме українські будівельники, продавці або няні за ці десять років змогли так насолити росіянам. Нічим іншим, крім антиукраїнської істерики в телевізорі, пояснити ці дані не можна.

Те, що Україна все більше відрізає себе від Росії, і Кремль явно не може на цей процес вплинути, призводить до того, що антиукраїнська риторика в телевізорі стає набагато відвертішою. "Експерти" вже зовсім не приховують, що їхня мета – провокація, спрямована на знищення сусідньої країни. Наочно це проявилося у програмі "Вечір" від 23.05.2017, де дуже бурхливо обговорювали ідею введення якогось документа під назвою "карта росіянина".

Ідея роздачі російських карт" запозичена у Польщі, в якій ще в 2007 році був прийнятий закон про "Карту поляка", яка видається громадянам країн СНД і Балтії, підтверджує їх належність до польського народу і дає їм певні права. Незважаючи на деяке бурчання політиків в Білорусі і в Литві, в цілому, "Карта поляка" була прийнята в інших країнах досить спокійно. Враховуючи ту обставину, що Польща не нападала останнім часом ні на одну країну, а Росія цим дуже захопилася, можна припустити, що "Карта росіянина" сприймуть у сусідніх країнах інакше, ніж "Карту поляка". Досить імовірно, що в Україні, наприклад, вона негайно отримає назву "Карта окупанта" з усіма наслідками для її власників.

Саме на такі наслідки і роблять ставку телевізійні лобісти цього документа, який неминуче буде грати ту роль, яку могла б грати свастика, наклеєна на чоло людини, що перебуває в розташуванні військ Червоної Армії під час Великої Вітчизняної війни.

Політолог Михайло Ремізов, який активніше інших лобіював цю ідею, прямо заявив, що "в Україні повинна з'явитися "Карта росіянина" для того, щоб Київ почав дискримінувати її володарів". І ось тоді-то ми це використовуватимемо як для того, щоб дискредитувати ненависний Київ в очах світової громадськості, так і для розколу Україну, нацькувавши українських патріотів на російськомовних громадян України. Тобто цілком відкрито сказано, що метою є не допомога росіянам в Україні, а завдання максимально можливої шкоди цій країні. При цьому російські громадяни України повинні використовуватися як живі бомби, якими слід пожертвувати, щоб знищити ненависну країну. Істотно, що ці цілком людожерські ідеї прозвучали не від Ж. або від яких-небудь Куликова з Міхєєвим, а саме від цілком респектабельного Михайла Ремізова, який раніше у відкритому людоїдсті помічений не був. Це свідчить про те, що відкрите людоїдство щодо України в російському публічному просторі стало мейнстрімом.

Знищення України обговорюють на федеральних каналах цілком рутинно, як річ вирішену, і все питання, як це зробити спритніше. Декан Третьяков, який підтримав ідею "Карти росіянина", тим не менше, більше сподівався на зміну російської політики щодо ЛДНР. "Що робити Росії?" - поставив риторичне питання декан Третьяков. І тут же сам на нього відповів: "Одного разу Росії доведеться визнати незалежність ДНР і ЛНР, після чого вони об'єднаються і створять республіку "Новоросія". І завершив свій виступ ритуальним вигуком: "Те, що України не буде, це точно!".

Постійні пророцтва соловйовских "експертів" про близький кінець України настільки безглузді і так очевидно далекі від реальності, що можуть звучати тільки в колі абсолютних однодумців. В таке можна вірити, причому, в тому варіанті віри, яку приписують раньохристиянському теологу Тертулліану: "Вірую, бо абсурдно". Будь-який сумнів руйнує віру, тому той, хто сумнівається, підлягає негайному вигнанню. Тому, коли політолог Олександр Ситін сказав, що, якщо не ходити з георгіївськими стрічками і не трясти "Картою росіянина", то права росіян в Україні ніхто порушувати не буде, а сама Україна не збирається розпадатися, декан Третьяков подивився на політолога Ситіна, як на морського змія, який раптом виліз із душової кабіни. "А що ви тоді тут робите?", - обурився декан Третьяков, якому було абсолютно не зрозуміло, як людина, що сумнівається в неминучості загибелі України,і не хоче її розпаду, може брати участь у дискусії на федеральному каналі.

Соловйов дуже хоче, щоб його думки "експертів" враховувалися Кремлем при прийнятті рішень, а в ідеалі стали основою державної політики. Найближчим часом, ймовірно, українське питання обговорюватимуть в рамках "нормандської четвірки", а потім увійде до порядку денного G20. Було б цікаво, якщо б Путін оголосив на цих самітах що-небудь з ідей декана Третьякова, а ще краще, якби він відтворив якийсь фрагмент мовного потоку Ж. Вважаю, це зняло б багато питань щодо путінської Росії у світових лідерів.

Оригінал