ФСБ сидить "Вконтакте"

Демократична держава повинна бути ефективною і непримиренною, а не великодушною.

Указ президента України про блокування російських соціальних мереж і сервісів викликав цілком очікувану реакцію в частини громадськості як в нашій країні, так і на Заході і, зрозуміло, в самій Росії.

Чим ми відрізняємося від Росії, яка блокує інтернет-видання? Чим ми відрізняємося від Китаю, який надає своїм користувачам доступ тільки до "хорошого" інтернету? Якою буде доля української демократії?

Такі стогони почалися не сьогодні і не вчора. До речі, загострилися вони навіть не після рішення про заборону російських соціальних мереж, а після рішення СБУ не допускати на територію України російську учасницю Євробачення, яка порушила українське законодавство, пише Віталій Портніков для "Еспресо".

Буквально на днях я прочитав блог чудового російського інтелектуала - і великого друга України - Володимира Пастухова. Він викладає в Лондоні і пише для Бі-Бі-Сі, вважає, що Україна перетворюється на "дзеркало Росії", що вона повинна була не забороняти в'їзд Самойлової, а проявити "великодушність".

Російські соціальні мережі легально підзвітні російським же спецслужбам

Про те, що могла б проявити розсудливість сама Росія - і відправити на конкурс учасника без проблем із законом - він навіть не згадує. Не тому, що не розуміє цього. Росія для нього - країна, яка не здатна ні до розсудливості, ні до великодушності. А від України, він, зрозуміло, вимагає і того, й іншого.

І ще одна цікава думка в його блозі. Пастухов абсолютно впевнений, що Євробачення в Києві увійде в історію саме у зв'язку з відсутністю Самойлової, а не з перемогою португальця Сальвадора Собрала. Але будь-якому неупередженому спостерігачеві очевидно, що все якраз навпаки.

Про скандал навколо Самойлової давно забули. А ось перемога португальця - подія в історії конкурсу. Але тут діє оптика "русского мира", від якої не вільний навіть найліберальніший ліберал. Виходець із Росії навіть в Лондоні, Нью-Йорку або - що зовсім дивно - в Тель-Авіві - впевнений, що світ обертається навколо Кремля. І це той самий мислевірус, який є визначальним для російських соціальних мереж.

Але позбавлятися від них потрібно, звичайно ж, не через це. Багато хто запитує, чому заборона на їх існування не сталася ще 2014 року - ніби не знають, що за ці три роки відбулися істотні зміни в російському законодавстві. Російські соціальні мережі сьогодні практично легально підзвітні російським же спецслужбам. Це означає, що ФСБ та інші мають повний доступ до всієї інформації користувачів. У сучасному світі немає нічого більш цінного, ніж ця інформація, що дозволяє робити будь-які висновки й організовувати будь-які провокації.

Ми оточені "державами лідерів" з усіх боків

Нагадаю, що навіть ланцюжок учасників знищення малайзійського "Боїнга" встановили за соціальними мережами. Це по відкритих джерелах. А тепер уявімо собі, чого можна домогтися за закритими, якщо ти маєш до них доступ. Саме тому ФСБ ще в 2013 році прохала у власника "Вконтакте" інформацію про організаторів груп Євромайдану. Сьогодні російські спецслужби мають у своєму розпорядженні цю інформацію. І будь-яку іншу.

При цьому самі росіяни прекрасно усвідомлюють уразливість інтернету - саме тому вони активно обмежують активність і держструктур, і власних чиновників і розвідників. Але ми, звичайно, повинні влаштовувати добровільний стриптиз перед Кремлем - нехай нас оцінять. І проявляти великодушність там, де потрібно поважати закон - нехай нас похвалять.

Можуть запитати: чого ж я хочу? Зберегти демократію або захистити державу? Для мене вибору немає. Я хочу зберегти і захистити демократичну державу. Але така держава повинна бути ефективною і непримиренною, а не великодушною. Україна ні в якому разі не повинна бути РФ коли мова йде про демократію в нашій власній країні. Але стосовно Росії ми повинні вести себе набагато жорсткіше і впевненіше, ніж РФ по відношенню до нас. І щодо прихильників Кремля, явних і таємних - теж. Тому що це Росія на нас напала, а не ми на неї. Ми не хотіли для Росії нічого поганого. А тепер ми повинні захищатися від небезпечних божевільних.

Я хочу пояснити нашим прекраснодушним захисникам демократії одну просту річ: на сході нашими сусідами не є демократичні держави. І якщо ми в протистоянні агресору поводитимемося, як наївна студентка - ніякої України скоро просто не буде. Це, до речі, не тільки сходу стосується. Це тепер стосується і заходу.

Стосовно Росії ми повинні вести себе набагато жорсткіше і впевненіше, ніж РФ по

відношенню до нас

У діалозі з нами і польське, і угорське, і словацьке суспільства говорять одним голосом - голосом лідера. Ми оточені "державами лідерів" з усіх боків. Путін, Лукашенко, Качинський, Орбан, Фіцо не потребують для своїх дій суспільної дискусії, вони впевнені в схваленні більшості співгромадян. І між цими країнами - квола Україна, головною розвагою більшості жителів якої є боротьба з власними державними інституціями. Головною мрією - дострокові вибори. Кумирами - популісти, ідіоти і зрадники! А єдиним виходом із цього глухого кута - чергове повстання з непередбачуваним результатом.

Якщо українці хочуть вижити, з народу повстанців-анархістів їм час перетворитися на націю відповідальних громадян. Час зрозуміти, що демократія, соціальний захист, освіта, медицина, рідна мова, традиційна сім'я або права ЛГБТ - все це є можливим тільки тоді, коли є сильна держава.

Ось в Сирії немає вже ні демократії, ні соціального захисту, ні медицини - але є російські та американські літаки. Ми цього хочемо? Або думаєте, що в Європі це не можливо? Ласкаво просимо на Донбас! Тому пора з усім цим закінчувати. Нам потрібна сильна держава. Нам потрібна нова держава. Держава, яка здатна захиститися від ворогів зовні і зрадників зсередини. Держава, яка заборонятиме не тільки російські соціальні мережі, а й політичні партії, які брали участь у створенні антиукраїнського режиму Януковича і співпрацюють з окупантами сьогодні - явно і таємно.

Українці мають перетворитися з народу повстанців-анархістів на націю

відповідальних громадян

Держава, для лідерів якої на першому місці будуть інтереси України, а не власного бізнесу. Держава, для громадян якої пріоритетом буде країна, а не сім'я - просто тому, що без країни сім'я зникне. У такої держави має бути сильне і шановане керівництво, яке не боятиметься йти всупереч миттєвим бажанням більшості. Яке думатиме не про виступ на дострокових виборах, а про те, як організувати вибори без участі зрадників і попутників.

Друзі мої, якщо ми не збудуємо таку державу - то загинемо. Війна прийде в будинок кожного. Усюди буде Донбас. Ось що нас чекає, якщо ми не подолаємо безвідповідальність, анархізм і дурість. І це - не загроза. Це - попередження і прогноз

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

5

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Тарас Прохасько Письменник
Андрій Длігач Співзасновник громадської платформи "Нова країна"
Кирило Сазонов Політолог
Петро Охотін Політичний консультант
Уляна Супрун Міністр охорони здоров'я України