Трамп вважає недоцільним говорити з тотальним брехуном

2 травня Путін зателефонував Трампу і півгодини говорив з ним по телефону. У цей же день він у Сочі зустрівся з Меркель і говорив з нею значно довше. Минуло майже півроку з моменту обрання Трампа президентом США і сто днів з дня його інавгурації. За цей час 45-й американський президент зустрівся з лідерами більшості країн, що грають скільки-небудь помітну роль на планеті. Крім президента Росії, з яким обмежився трьома розмовами по телефону. Один раз, коли Путін його привітав з інавгурацією, другий, коли Трамп висловив співчуття Путіну у зв'язку з терактом в Пітері, і ось зараз утретє.

У пресі кілька разів з'являлися повідомлення, що довгоочікувана зустріч відбудеться, але якось все ніяк. Тепер ось ніби Путіну вдалося пре неї домовитися під час саміту G20 7-8 липня в Гамбурзі. Тобто, коли вони всі там, в Гамбурзі, зустрінуться, і Путін підійде до Трампа, американський президент обіцяв, що не буде відвертатися. Член Ради Федерації Олексій Пушков пояснив, чому Трамп уникає окремої особистої зустрічі з Путіним. Виявляється, президент США боїться критики опонентів: "Трамп відмовився від думки провести окрему зустріч з побоювання істерики його ворогів в США".

Проти цього приємного для Путіна пояснення свідчить той факт, що Трамп висловив готовність до особистої зустрічі з двома такими персонажами як Дутерте і Ин, у зв'язку з чим опоненти Трампа, дійсно, влаштували йому, якщо й не істерику, то вже точно вкрай жорстку критику. Репутації президента Філіппін і північнокорейського лідера навряд чи можна вважати кращими, ніж репутація Путіна. Їхні репутації, теж дуже погані, але інші. Один хвалиться тим, що без суду вбив купу народу, другий постійно погрожує підірвати планету. З ними американці готові говорити на вищому рівні, а з Росією не дуже готові. Все мнуться, відтягують зустріч.

Причини цього небажання розмовляти з главою Росії прояснює характер зустрічі Путіна з Меркель. Тут ситуація, здавалося б зворотна. Меркель ще в 2015 році заявляла, що не буде зустрічатися з Путіним до тих пір, поки не відбудеться деескалація російської агресії на сході України. Тепер ось сама приїхала в Сочі, незважаючи на те, що агресія триває. Поговорили. Судячи з підсумкової прес-конференції, розмова була такою.

Меркель: Санкції з Росії будуть зняті після виконання Мінська-2.

Путін: Росія не сторона Мінська-2, "настамнет", і взагалі, на ваші санкції нам начхати. Меркель: У вас в Чечні геїв вбивають.

Путін (голосом Пєскова): Росія цінує інтерес Німеччини до "певного суб'єкта і готова розповісти, як живе республіка.

За сценою звучить голос Кадирова: "геевунаснет".

Меркель: Навіщо ви б'єте і садите мирних демонстрантів?

Путін: А у вас в Європі б'ють ще сильніше. Били і будемо бити. Садили і будемо садити. Наші демонстранти, що хочемо, те й робимо.

Повертаючись до питання, чому Трамп не поспішає говорити з Путіним, і чому це робить Меркель. Змістовний діалог з Путіним не можливий з кількох причин. По-перше, тому, що Путін весь час бреше. Всі політики лукавлять, не кажуть всієї правди і щось приховують. Це нормально. Путін бреше тотально. На чорне каже "біле", на біле – "чорне". Для діалогу потрібні точки згоди. Хоча б одна. З Путіним немає жодної. По-друге, Путін бачить світ як гру з нульовою сумою, тому з ним в принципі неможлива кооперація і співпраця.

Меркель змушена спілкуватися з Путіним, оскільки громадянське суспільство Німеччини вимагає від неї захистити тих, кого міжнародний терорист Путін взяв в заручники, а саме, все населення Росії і частково народ України. Меркель напевно розуміє, що говорити з Путіним марно, але продовжує говорити тому, що, по-перше, їй треба показати своїм виборцям, що вона робить все можливе для захисту прав людей на сході Європи, а, по-друге, вона вважає важливим публічно визначити претензії Заходу до російського диктатора.

Трамп цинік і прагматик, позбавлений педантичності і готовий спілкуватися і з убивцею Дутерте і з диктатором Ином заради того, щоб якось вирішити корейську проблему. З цими двома цинік і прагматик Трамп бачить сенс розмовляти, оскільки сподівається (швидше за все, марно) переконати Дутерте приєднатися до блокади КНДР, а в Ині сподівається побачити розумне начало (швидше за все, марно) і домовитися шляхом тиску і компромісу. Говорити з тотальним брехуном Путіним, з яким практично неможливо знайти точки дотику, цинік і прагматик Трамп вважає недоцільним. Той нечастий випадок, коли з ним важко не погодитися.

Оригінал