Чи заплатить Газпром після суду Нафтогазу?

Тактика російського монополіста після рішення Стокгольмського арбітражу

Свій можливий програш Газпром буде намагатися звернути на виграш.

У квітні Україна очікує перше рішення Стокгольмського арбітражу за позовом Нафтогазу до Газпрому за контрактом купівлі-продажу газу від 2009 року, навколо якого вирують основні пристрасті: сума позовних вимог – близько $17 млрд, - пише Михайло Гончар для видання "Сегодня".

Тут ситуація однозначно виграшною ні для однієї зі сторін не є. Однак якщо взяти до уваги, що Стокгольмський арбітраж аналізує не просто дух і букву контракту, а ще й ринкове середовище і зіставляє відповідність умов контракту зміні ринкового середовища, то шанси Нафтогазу на деякий виграш (підкреслюю, не тотальний) виглядають кращими, ніж у Газпрому.

Не треба бути юристом або експертом із міжнародних арбітражів, щоб ознайомившись із текстом контракту прийти до висновку, що впадає в очі явна асиметрія прав і обов'язків сторін. А також деякі сумнівні речі за формулою ціни на газ, як і з питання застосування принципу "бери або плати" (take or pay), на базі якого базується основна претензія Газпрому до Нафтогазу (Газпром подав до Стокгольмського арбітражу проти Нафтогазу у червні 2016 року, – ред.). Мовляв, зобов'язалися брати, то беріть. Не взяли, значить платіть. На цьому базується вся позовна заява. Водночас принцип "бери і плати" зафіксований, але механізм його застосування не розписаний, на відміну від контрактів із західними компаніями. Тому це є не тільки сильною, але і вразливою стороною Газпрому.

По ціні питання, яке логічно виникає, – її формула містить у собі так звану базову ціну ($450 за тисячу кубів), яка була явно завищена і не обґрунтована станом ринку в той період. А відповідно, якщо базова ціна завищена, то і вся формула постійно завищує ціну продажу газу в Україні. На цьому і базуються відповідні дії Нафтогазу проти Газпрому, що Газпром заклав в контракт завідомо дискримінаційні умови, схему, за якою партнер завжди буде переплачувати за газ, порівняно з ринковою ціною.

Якщо подивитися статистику, як змінювалася динаміка газових цін на європейському споті за довгостроковими контрактами Газпрому для європейських споживачів, то видно, що ціна газу, що поставляється в Україну для Нафтогазу була вища. За винятком першого року дії контракту, коли контрактна формула не працювала, так як Газпром у 2009 році встановив спеціальну (нижчу) ціну на період до президентських виборів 2010 року в Україні. За весь період дії контракту були лише невеликі етапи, де працювала контрактна формула, яка не була адекватною. В основному працювали різні спеціальні механізми: додаткові домовленості коректували ціну за часів Януковича, коли просили різні знижки... Тому тут контраргументи з боку Нафтогазу досить серйозні.

З транзитним контрактом (рішення в Стокгольмському арбітражі очікується в кінці червня) Газпром особливих претензій до Нафтогазу не має. Там мізерні претензії (близько 0,007 млрд кубів), які базуються на тому, що в певний період відібрали якусь кількість газу з транзитного потоку для підтримки тиску в трубах. На думку Росії, це повинно бути компенсовано, але це абсолютно мізерна сума. Позиція Нафтогазу тут містить досить серйозні вимоги за невиконання контрактних зобов'язань з боку Газпрому.

У контракті Газпром зафіксував, що буде транзитувати не менше 110 млрд куб. м газу в рік і жодного разу це зобов'язання не виконав. При цьому скоротив обсяги транзиту більш ніж у півтора рази. Але який підхід і оцінку візьме арбітраж передбачити складно. Однак тут теж становище Нафтогазу не виглядає зовсім програшним.

Прикладів розглядів із Газпромом особливо серед європейських компаній досить багато. Але Газпром рідко доводив справу до програшу. Коли відчував, що ситуація програшна, він погоджувався переглянути умови, йшов назустріч, робилися компенсаційні поставки газу за дешевшою ціною і питання вирішувалося. У випадку з Нафтогазом все по-іншому, тому що масштаб інший. Якщо в разі претензій європейських компаній мова йшла про сотні мільйонів євро, зараз – про десятки мільярдів.

Можливий і варіант, коли Стокгольмський арбітраж прийме рішення по суті, але про механізм його реалізації скаже домовлятися сторонам за столом переговорів, тому що це дійсно вже виходить за межі його компетенції. Стокгольмський арбітраж не може розписувати всю процедуру. Він приймає принципове рішення. Я думаю, що це один з варіантів, на який розраховує Газпром.

Мовляв, щоб ви там не вирішили, а ми цього виконувати не будемо, і що ви нам зробите? Як у справі ЮКОСА. Якщо Росія ігнорує міжнародне право як таке з самим фактом агресії проти України, важко розраховувати, що вона буде дотримуватися рішення Стокгольмського арбітражу, коли справу буде не на її користь. Далі, якщо Росія проігнорує рішення арбітражу, потрібно шукати механізми стягнення. Як робили акціонери ЮКОСА після рішення суду в Гаазі, звернувшись до урядів ряду країн з пропозицією заарештувати активи Росії.

Все-таки, я б не став говорити, що Газпром тотально все ігноруватиме, тому що для нього це небезпечно. Не з точки зору того, що вони нас бояться, а тому, що вони показують європейським компаніям, які є традиційними партнерами Газпрому, що Газпром може за певних обставинах і з ними так вчинити.

Мені здається, що свій можливий програш Газпром буде намагатися звернути на виграш. Яким чином? Пропонуючи навіть після невдалого для нього рішення Стокгольмського арбітражу на політичному рівні шантажувати Україну. Мовляв, ми не проти компенсувати, якщо суд вирішив так, але давайте врахуємо взаємні інтереси. Можуть виставляти різні вимоги за принципом: у вас знову буде багато дешевого газу, ми навіть деякий обсяг транзиту через вас збережемо 20 млрд кубів (які Україна втрачає через завантаження газопроводів OPAL і "Північний потік-2", – ред.), але ви повинні призупинити імплементацію Третього енергопакету, змінити менеджмент у Нафтогазі, ви не повинні заперечувати проти "Північного потоку-2" і т. д.