Нова українська медицина – зараз чи 2022-го?

Реформа медицини – єдина, яка справді торкнеться всіх

Ми не можемо собі дозволити розпочати її мовчки, не розуміючи всі разом, що саме робимо. На жаль, у нас немає практики всеукраїнського обговорення змін. Щоб кожен прикордонник, вихователь, лікар, мати, шахтар знайшли 10 хвилин, розібралися в питанні – а потім обговорили те, що змінюється в його житті та роботі, за вечерею, у транспорті чи кав'ярні.

Коли навколо кричать "Зрада!", "Перемога!", "Блокада!", "Ні блокаді!" – то дуже важко не пропустити важливі речі, які безпосередньо впливатимуть на життя особисто вас та вашої родини, - пише в колонці на "Українській правді" Уляна Супрун.

Потрібна максимально відверта розповідь про те, яку медицину ми хочемо побудувати, як буде влаштований фінансовий захист громадян та що буде, якщо ми не ухвалимо зміни до законів до кінця травня.

Зміни, які ми пропонуємо, країни роблять раз у 50 років. Велика Британія обирала модель у 1948 році, знекровлена війною. Нікого з тих, хто запускав цю модель, уже немає в живих – а система продовжує ефективно лікувати всіх підданих королівства.

Система, яку ми побудуємо, має пережити і нас, і наших дітей, і наших онуків. Тому нам потрібна національна дискусія, до якої просимо приєднатися всіх.

У великого проекту реформи охорони здоров'я є технічні дедлайни. Ми розробили ключовий закон – "Про Державні фінансові гарантії щодо надання медичних послуг та лікарських засобів".

Якщо ми ухвалимо цей закон, усе інше не так вже й важливо. Якщо ми не ухвалимо цей закон – усе інше теж не так вже й важливо.

Якщо ми всі вирішимо, що закон правильний, але не встигнемо його прийняти до 16 травня, – то наступного разу зможемо спробувати впровадити реформу медицини десь у 2021–2022 роках.

Що саме ми пропонуємо? Це правила користування системою фінансового захисту в охороні здоров'я, яку ми створимо і пропонуємо.

Чому ми розповідаємо вам про гроші, а не про лікарів та лікарні? Тому що ми робимо три головні принципові зміни в усій системі охорони здоров'я:

– ми починаємо платити не за те, що ви в лікарні – а за те, що вас лікують, тобто за конкретні медичні послуги, надані конкретній людині;

– ми чітко фіксуємо однаковий для всіх громадян обсяг медичних послуг, які фінансово покриває держава;

– ми переходимо на міжнародні протоколи лікування та діагностики, щоб усі могли проконтролювати, що ці послуги надані якісно.

Це не просто запитання "чи дати мільйон" тій чи іншій лікарні. Це – докорінна, повна зміна відносин.

Майдан, на відміну від інших революцій, втілив нове відношення між суспільством та системою, коли кожен з нас бере на себе відповідальність не дозволяти системі керувати суспільством як маріонетками на користь однієї чи іншої групи.

Уявіть собі, що ви щодня вимагаєте хабарі від хворих людей, що ви щодня кажете: "Ми зробимо вам операцію, тільки якщо у вас є гроші".

Уявіть, що ви стоїте з протилежного боку – і це запитують про ваших рідних.

Чи це гідно?

Ми всі разом забрали гідність у людей, які обрали метою свого життя служіння людині. Це не просто погано або неправильно. Це – гріх.

Тому ми повністю відходимо від готівки у відносинах. Віднині хабар лікарю стане табу.

Пакет реформ створюється Національною службою здоров'я. Мета – дати пацієнту реальний захист, а лікарю повернути гідність та можливість служити людині, не думаючи про гроші. Так працює система у всіх розвинених країнах, і так само це має працювати в Україні.

Більше не буде ніяких "відомчих лікарень" чи лікарів-жебраків з призначеннями у здороввідділі – а буде:

– пацієнт,

– лікар,

– та Національна служба здоров'я, яка завжди заплатить за лікування.

То чи вистачить нам грошей?

Навіть сьогодні ми витрачаємо на охорону здоров'я дуже великі кошти. У цьому році бюджет складає понад 77 мільярдів гривень. Це – 4.580 гривень "страхового внеску" на рік на кожне домогосподарство. І за найприблизнішими розрахунками, цього вистачить на страхове покриття у розмірі близько 100.000 гривень на родину.

Скажіть, особисто ви зараз відчуваєте цей захист? Але ці кошти є!

Ба більше: нам вистачить грошей на рівень покриття значно вищий, ніж ми маємо зараз. Бо за законом кожна копійка витрачатиметься напряму тільки на чиєсь здоров'я.

Закон гарантує таке:

15 вересня щороку публікуватиметься єдиний для всіх Державний гарантований пакет медичних послуг та лікарських засобів з детальним описом.

У ньому буде невеликий "червоний список" – медичних послуг, які не покриватимуться взагалі. Це естетична хірургія, стоматологія (окрім дитячої профілактичної та екстреної) та інші окремі послуги, які не загрожують життю та здоров'ю.

Усе інше покривається всім однаково.

Насамперед, на 100% покриваються послуги найбільшого "зеленого списку" – невідкладна допомога, лікування до 80% найпоширеніших звернень (первинна допомога) та паліативна допомога (для тих, хто йде з життя і має робити це гідно).

Це також означає, що коли ви зламали ногу, у вас стався апендицит або інше гостре запалення, у вас схопило серце на вулиці чи трапилось щось інше, що загрожує вашому життю та здоров'ю – вас заберуть до лікарні й лікуватимуть безкоштовно.

Це означає, що ваш особистий сімейний лікар, який після додаткового навчання зможе допомогти вам у 80% звернень і якого оберете ви самі – буде завжди безкоштовним.

Це означає, що коли у вас невиліковно хвора рідна людина, то в нього завжди буде достатньо знеболювальних та медичного догляду.

Ми як країна завжди зможемо придбати на 100% ці послуги лікарів, матеріали та обладнання, ліки та прилади. Бо майже все це – власного виробництва.

На інші послуги – з "синього списку" – закон гарантує часткове покриття. Що це означає на практиці?

За необхідності планової операції або при лікуванні високої вартості, будь-який громадянин отримає однаковий рівень захисту, незалежно від його матеріального стану.

Якщо вам встановлюють діагноз – ви будете знати, скільки конкретно за вас заплатить держава, а скільки повинні доплатити ви за єдиним для всіх тарифом, щоб отримати якісне лікування. Ніхто не зможе примусити вас заплатити більше. І ця сума за рахунок обсягів буде значно менша, ніж українці платять зараз.

Найболючіші питання – серцево-судинні та онкологія. Світовий досвід такий: дороговартісне лікування – це завжди окремі програми. Ми будемо знати тарифи на високовартісне лікування в середині 2018 року, коли в нас буде достатньо даних.

Рішення ґрунтуються на фактах про реальний стан галузі. Ми не лише говоримо про необхідність доказової медицини, ми також плануємо – на основі максимально надійних даних, перевірка яких вимагає зусиль та часу.

Але вже зараз можу сказати точно – це будуть реальні, некорупційні тарифи, розраховані за міжнародними протоколами лікування з урахуванням усіх необхідних ліків.

Чому повна вартість пологів у комерційній клініці Варшави дешевша, ніж хабар у комунальній лікарні Києва?

Коли ми розгорнемо всю систему, обсяги зроблять тарифи значно меншими, ніж люди зараз платять із кишені. Тому хабарі повинні втратити сенс.

Ми кажемо – досить брехати, що в нас безкоштовна медицина. Платить уся країна. І бреше одне одному теж вся країна. Зараз ми можемо це змінити – і це теж революція гідності в українській системі охорони здоров'я.

Наші зусилля – це не заклики й не прохання до корупціонерів "дотримуватись високих моральних принципів". Ми запроваджуємо правила, які зроблять хабарництво нераціональним, а брехню – непотрібною.

У новій моделі у всіх рівні права. За будь-ким – дорослим, дитиною, жінкою, чоловіком, літнім – стоїть одне й те саме фінансове покриття, скільки б у вас не було грошей. А якщо ви доросла людина та маєте щось за себе доплатити – це буде офіційна біла та однакова доплата для всіх.

Мало того – ці співоплати можна буде додатково застрахувати, отримати адресну соціальну допомогу.

Живучи з ідеями класового суспільства, важко повірити в рівні права. Але це так – ніхто не запитає, скільки у вас коштів. За ту саму проблему зі здоров'ям "Національна служба здоров'я України" заплатить однаково за будь-кого.

Це має стати Законом.

І це важливо для всіх – бо сьогодні ви народний депутат, а завтра мешканець Лук'янівки. Сьогодні ви міністр, а завтра у вас схопило серце у відрядженні в регіонах. Сьогодні ви мільйонер, а завтра ні.

Так, модель фінансування охорони здоров'я, яку ми пропонуємо – це професійна складна модель. Вона потребує розрахунків та потужного IT. Ми зробимо це за рік – хоча зазвичай на це йде близько трьох років.

Але з точки зору "виробництва здоров'я" ця модель дуже надійна та проста: "Національна служба здоров'я купує для громадян здоров'я за їхні податки".

У Великій Британії вона працює вже 69 років, і за страховкою від National Health Service лікуються навіть мільйонери. Бо це надійно. Така сама модель працює у Норвегії, Італії, Іспанії, Канаді, Бразилії, Польщі та Хорватії.

Півтора року ця модель, а потім закон дороблялись разом зі Всесвітньою організацією охорони здоров'я, разом з українськими фахівцями – спеціально для України. І важливо розуміти, що для нашого суспільства альтернатив їй нема.

Зараз ми можемо розгорнути цю модель фінансування охорони здоров'я в Україні – а міжнародні донори готові допомогти з вкладеннями в інфраструктуру.

Ми повинні чітко прогнозувати: коли в нас буде наступна така можливість?

Але якщо до 16 травня не проголосують за закон про "Державні фінансові гарантії щодо надання медичних послуг та лікарських засобів" – то реформу відкладуть на 4-5 років.

Чому?

Якщо закон ухвалюється на поточній сесії Верховної Ради – ми розпочинаємо реформу на "первинці" вже з 1 липня.

Правки до бюджету дають можливість підвищити лікарям первинки доходи вже з липня і навіть більше, ніж ми розраховували раніше. За рік – до 1 липня 2018-го – у нас буде достатньо даних, щоб розрахувати Державний гарантований пакет до 15 вересня 2018-го та зверстати реальний бюджет на 2019 рік.

2019-й рік ми почнемо з моделлю, яка повністю працюватиме, а також з реальним бюджетом.

І тоді у 2018-му головна розмова йтиме не про те, якій лікарні дати мільйон – а у Верховній Раді, про те, скільки мільярдів виділено на програми онкології, стентування та інше.

Адже буде рівний доступ до цих програм.

Якщо ж закон не ухвалюють до кінця поточної сесії – ми можемо стартувати з реформою на первинній ланці тільки з 1 січня 2018-го року. Ми зможемо підняти дохід сімейним лікарям тільки з 2018-го. Нам не вистачить даних, щоб розрахувати Державний гарантований пакет до 15 вересня – і ми зайдемо в передвиборний 2019 рік без реального бюджету. Реформа спеціалізованої допомоги тоді теж почнеться в передвиборчому 2020-му році.

Це – реальність політики в усьому світі.

Тому ніхто не зможе гарантувати, що "тоді реформа почнеться", і це буде справді реформа. Адже реформи ніде в світі не роблять протягом передвиборного циклу. Це неможливо. І це – реальність здорової політики всюди.

Але сьогодні ми робимо вибір на десятки років вперед. І ми вирішуємо: або ми приймаємо рішення і робимо реформу зараз і всі разом – або ви читаєте чергову колонку чергового міністра про необхідність реформи через п'ять років.

Буде легко? Ні. Але буде чесно.

Ціна питання для нас усіх – 5 років: наше життя, життя та здоров'я наших друзів та родичів, життя сотень тисяч українців.

Треба поставити собі низку запитань й спробувати дати на них відповідь собі, дізнатись про заплановані зміни, їх причини та механізм.

Чи згодні ви з тим, що медична допомога суспільства кожному з нас має бути рівною для всіх і прозоро фінансуватися державою в максимальному обсязі для всіх – а тому й для кожного?

Це не юридичне питання. Це питання великої суспільної згоди, у якій будуть жити наші діти.

З Революції Гідності пройшло три роки, і нам іноді здається, що зміни надто важкі. Статистичні дослідження реформ у всьому світі свідчать, що вони відбуваються одразу після зміни адміністрації – або не відбуваються взагалі. Україна додасть статистиці нових даних. Ми дамо дослідникам можливість зробити примітку про виняток з цього правила.

Перший і головний крок для цього – зрозуміти, що ми робимо це всі разом. І так само всім разом нам треба забезпечити розгляд законодавчого пакету "Про державні фінансові гарантії щодо надання медичних послуг" до 16 травня під всіма телекамерами країни.

Ми впевнені в якості законодавчого пакету, який ми презентували на засіданні Кабінету міністрів.

Вже за 20 років люди не згадають наші імена. Але всі пам'ятатимуть, як 20 років тому на вулицях України почали з'являтись сині щити з білим хрестом Національної служби здоров'я.

І відтоді українці пам'ятатимуть: де бачиш щит – там є допомога для кожного.

То на щиті, або зі щитом.

Публікується з дозволу редакції "Української правди"