З держбюджету в державні банки вливають десятки мільярдів гривень. І це покриваються не тільки збитки від оборудок часів Януковича. Ні, це вже наслідок діяльності постмайданних керівників цих банків.

Я вже пояснював свою позицію щодо розвитку державних банків.

Але на очі потрапила стаття на Лівому березі "Ринок масла: Ощадбанк знову у розбитого корита", яка змушує мене ще раз повернутись до цього питання.

Цікаво було би почути, а що робить керівництво Ощадбанку для повернення боргів, згаданої в статті на ЛБ, компанії Allseeds, та яка робота проводиться з погашення кредитів іншими великими боржниками банку? Від деяких учасників ринку довелось чути інформацію, нібито кредит величезного маслоекстракційного заводу кілька місяців тому був реструктуризований. На більш ніж лояльних умовах. Питання – чому? Хто і з яких причин робить приватному бізнесу такі подарунки? Чи дійсно підприємство на межі банкрутства та взагалі цікаво, наскільки високим є ризик втратити цей кредит?

Але дивно - голова правління Ощадбанку Андрій Пишний взагалі не коментує цю історію, яка стає все більш скандальною. Завжди вважав, що цікавитись чужими грошима – це дурний тон. Але в цьому випадку мова йде про наші з вами гроші. Тому керівництво банку повинно дати публічний звіт, та розповісти суспільству долю кредиту Allseeds, який Пишний особисто видавав бізнесмену В'ячеславу Петрище у 2014 році. Скільки держава вже втратила, скільки може втратити у майбутньому?

В Ощадбанк за роки незалежності були влиті мільярди доларів, але все, як у прірву.

Журналісти, політики, активні громадяни в соціальних мережах цілком справедливо обурюються, якщо здійснюються непрозорі бюджетні закупівлі, або якесь державне підприємство заплатить кошти за комплектуючи чи сировину якійсь компанії за завищеними цінами, і невиправдані витрати складуть декілька мільйонів гривень.

Натомість у нас абсолютно спокійно всі спостерігають, як з державного бюджету в державні банки вливаються десятки мільярдів гривень. Буквально 6 березня Кабмін знову збільшив капітал Ощадбанку ще на 5,6 млрд грн, а Укрексімбанку - на 4,7 млрд грн.

І це покриваються не тільки збитки від оборудок часів Януковича. Ні, це вже наслідок діяльності постмайданних керівників цих банків.

Вже зараз державні банки програють справи в судах щодо позичальників, які не повертають кредити. Ба, більш того, рішеннями судів з-під застави виводяться активи позичальників, визнаються недійсними договори-поруки. Державні банки внаслідок цього отримують шалені збитки.

Безперечно, можна все списати на корумпованість наших суддів. Але лише детальна перевірка правоохоронних органів може дати висновок, чи ці програні справи в судах лише наслідок корупційного свавілля наших суддів. А може це результат непрофесіоналізму та халатності керівників банків та їх юридичних служб, чи ще гірша – свідома гра в одні ворота?

Взагалі, хотілось би отримати відповідь від Міністерства фінансів та Комітетів Верховної Ради, чи можна вважати нормальною ситуацію зовнішнього спокою та повної непрозорості діяльності Ощадбанку, як до речі і інших державних банків, на тлі щорічних багатомільярдних збитків, що покриваються, по суті, з кишень українських громадян?

Виникає також питання, якщо є збитки на сотні мільйонів, якщо не мільярдів, гривень внаслідок рішень, ухвалених вже за часів нинішнього голови правління Ощадбанку, то чи не пора ставити дуже серйозні питання щодо його особистої відповідальності за це?

Необхідно якомога швидше ввести в склад спостережних рад всіх держбанків представників міжнародних фінансових установ (Світовий банк, ЄБРД, Міжнародна фінансова корпорація), які фінансують Україну. Також необхідно заборонити державним банкам на найближчі два-три роки кредитування будь-яких великих (більше 50 млн грн) проектів недержавних компаній.Крім того, необхідно чітко розділити напрямки діяльності всіх державних банків, маючи на увазі, що вони не повинні виступати конкурентами на ринку. Діяльність Укрексімбанку має бути пов'язана виключно з експортним фінансуванням. При цьому поточну розрахунково-касову діяльність банку та залучення депозитів фізичних осіб необхідно припинити.

Враховуючи відсутність перспектив приватизації Укргазбанку в найближчі два-три роки, він має бути приєднаний до Приватбанку. При цьому Приватбанк повинен зосередитись на розрахунково-касовому обслуговуванні та кредитуванні малого та середнього бізнесу, а також фізичних осіб.

Діяльність Ощадбанку варто зорієнтувати на обслуговування фізичних осіб, у тому числі, пов'язану з комунальними платежами та пенсіями та іншими соцвиплатами. Можливо, також доцільно діяльність Ощадбанку інтегрувати з діяльністю Укрпошти. При цьому, на найближчі декілька років, напрямки кредитування цього банку мають бути обмежені іпотечним для фізичних осіб, кредитуванням заходів з енергозбереження з боку фізичних осіб, ОСББ та ЖБК, кредитуванням, в тому числі з використанням лізингових схем, стратегічних державних підприємств.

Враховуючи, що вклади в Ощадбанку та Приватбанку повністю гарантовані державою, ці банки повинні кардинально зменшити ставки по гривневих депозитах, а від відкриття нових валютних депозитів фізичних осіб протягом року повністю відмовитись. Така стратегічна поведінка цих банків, підкріплена в разі необхідності рефінансуванням з боку Нацбанку, сприятиме суттєвому зниженню депозитних та кредитних ставок в цілому по банківській системі.

Головна логіка подібних обмежень по пасивним та кредитним операціям державних банків спрямована на забезпечення максимальної диверсифікації ризиків та пріоритетності довгострокової фінансової стабільності державних банків по відношенню до прибутковості.

Оригінал