Ядерна "кнопка" – останній аргумент Путіна у суперечці з цивілізацією

Коли обраний президентом США Дональд Трамп говорить про спільне з Росією ядерне роззброєння – він щось не договорює, або чогось не розуміє. Можливо, і те, й інше разом

Складно уявити, щоб войовничий узурпатор Володимир Путін раптом прокинувся, встав із "правильної ноги" і зізнався на весь світ: "Треба було йти в 2009-му разом з усім своїм кооперативом, тому що ротація влади – добра справа для Росії. Ми непогано поураганили, і пора б звалити на спокій, вельми примарний, враховуючи масштаби нашого уркаганічного урагану. Швидше за все, за нової влади почнуться судові розгляди, тому доведеться каятися на лаві підсудних, а пізніше – у в'язниці", - пише Олександр Сотник для американського видання "7 дней".

Неможливо уявити собі таке, правда ж? Члени кооперативу "Озеро" були б категорично проти. І Луб'янка була б проти, і чиновництво, на яке всі ці роки спирався Володимир Володимирович – теж би стрепенулося до стану сказу. Тому від імперських фантазій російський "лідер" не відмовиться ніколи, і ядерна "кнопка" – його останній аргумент у суперечці з цивілізацією.

Від імперських фантазій російський "лідер" не відмовиться ніколи, і ядерна "кнопка" – його останній аргумент у суперечці з цивілізацією

Можливо, Трампу доповіли, що "ядерні фалоси" у росіян настільки допотопні, що можуть вибухнути прямо в шахтах, і у прагматичного Дональда виникла ідея допомогти можливому партнеру Володимиру позбутися непотрібного мотлоху, а заодно – відновити відносини. А, може, це – частина великої гри, щоб залучити страждаючу від фантомного імперського болю Росію в нову гонку озброєнь, після чого – дорозвалити те, що через недогляд не зруйнували попередники, понадіявшись на розум Єльцина і його наступника.

Коли Єльцин підписував Будапештський меморандум – Росія здавалася приниженою, але існувала думка, що це – тимчасовий стан країни, викликаний шоком та внутрішніми негараздами організму країни після розпаду комуністичного СРСР. Стверджували, що це – короткий етап; зараз прогресивний уряд розбереться, прийме ліберальний курс і плавно, через пару десятиліть, увіллється у велику європейську сім'ю, забувши про войовничі істерики. Тим більше, світ перестав бути двополярним, і лізти на рожен з напівзруйнованою економікою – нерозумно.

Західні мрійники не врахували одного, але головного: вже тоді пострадянська Росія була вражена вірусом тотальної корупції, яка проникла в усі органи влади і вразила її мозок. Вважалося, що після президентських виборів станеться оновлення, і природна ротація оздоровить політичну атмосферу в країні, яка загрузла в "сімейності" і "кумівстві". Але трапилася спецоперація "Наступник" з вибухами житлових будинків, з "другою чеченською", а далі вже – понеслося без зупинок, з зачисткою незалежних ЗМІ, впровадженням у суспільну свідомість міфів про "вставання з колін" і "повернення величі колись втраченої по п'яні імперії", з розв'язуванням воєн з Грузією і Україною.

Викрадення Криму в України стало найвищою точкою процвітання путінізму

Викрадення Криму в України стало найвищою точкою процвітання путінізму. У ті дні здавалося, що перемогти Путіна не можна в принципі, бо нахабство і агресія, підкріплені пропагандою і "реготом Іскандерів", не покарані. Хто ризикне кинути виклик пацанві, що пустилася берега? Інтелігентний Обама? Нерішуча Меркель? Адже чекіст прорахував усе, всюди розпустив "пальці віялом", задіяв усі ресурси КДБ-ФСБ, зачистивши як поле всередині країни, так і влаштувавши плутанину у зовнішньополітичному просторі.

Адже коли маєш ІДІЛ – цю зручну приманку для "об'єднання проти світового тероризму" – з одного боку, а з іншого – насолоджуєшся тим, як Європа захлинається від потоків біженців, – зручно крутити весь світ на мотузочці, на яку нанизані політики усіх масштабів і рівнів.

Так маніпулятор перетворюється на провідного гравця, на якого змушені орієнтуватися інші. Він – неприємний тип, цей маніпулятор, він – ізгой і "поганий хлопець", гірше нього – тільки північнокорейський Кім Чен Ин. Але якщо останній сидить у своєму Пхеньяні і не висовується, зрідка нагадуючи про себе мавпячими кривляннями, граючи ядерної гранатою, то цей – з норовом, виправданим величиною територій та масштабними запасами корисних копалин. На людський ресурс йому плювати, адже "баби ще народять, а не народять – тим гірше для них, і взагалі – пора б зменшити навантаження на середньоросійську височину". Головне – про нього кажуть, на нього дивляться з острахом: "Як там наш грайливий пубертатник? Чи не чухає ядерний Гондурас? А то з нього стане..."

Вжившись у роль шантажиста, Путін все ніяк не вийде з образу. Він йому подобається. З одного боку – приємно бути феєричним на межі божевілля: що з тебе взяти, якщо ти – психічний? З іншого – боязко: а ну як об'єднаються? Адже домовилися про санкції, чим завдали чималої шкоди, заплатити за яку повинна неодмінно Америка!.. Він і цілий Указ про це видав. Правда, Обама у відповідь навіть не зачухався, не кажучи вже про те, щоб злякатися і схопитися за гаманець. Але Обама пішов. Демократи програли, а США ще раз довели свою прихильність до законної зміни влади – без усіляких "спецоперацій" з "Указами про недоторканність".

Ідучи, Обама продовжив санкції проти Кремля ще на рік, а історія з кібератаками з боку кремлівських спецслужб, може отримати свій розвиток у будь-який момент. І це – Дамоклів меч, який висітиме над головою Трампа весь період його президентства. Крок управо – крок уліво, найменше загравання з луб'янським пацаном – і йому пригадають все.

Тому м'яко Дональд, що м'яко стелить, швидше за все, включився в гру "розведи розводящого" – того, кого, як прийнято вважати, "розвести" не можна за визначенням, бо в цьому ділі він – визнаний майстер. Перекручування, підтасування, підміна понять і жонглювання смислами – його коник, а не Трампа, який з кожним новим інтерв'ю виглядає все недолугішим, якщо не сказати – дурнішим. Але Трамп уже ступив на цей шлях, і нічого іншого йому не залишається. Як немає простору для маневрування і у самого Путіна: за роки свого перебування в Кремлі він вже стільки "наманеврував", що навіть Китай за порадою Конфуція присів на березі в очікуванні, що "пропливе труп ворога".

"Корисний ідіотизм" нового господаря Білого Дому – не більш ніж приємна ілюзія, мета якої – розслабити "мавпу"

Таким чином, "корисний ідіотизм" нового господаря Білого Дому – не більш ніж приємна ілюзія, мета якої – розслабити "мавпу", змусивши її повірити в наївність і керованість провідного гравця. Зрозуміло, що тварина ніколи не погодиться випустити з лап предмет, через який на неї всі звертають увагу і навіть побоюються, крутячи пальцем біля скроні. Мавпа прикипіла до нього, він – її "золотко", фетиш, головна гарантія недоторканності. Отже, діяти доведеться жорстко і – в лоб.

Трамп уже озвучив позицію по Сирії, і вона не сподобалася Володі. А ще він не ризикнув знайти час для особистої зустрічі з "володарем кнопки", якою той шукав з такою чекістською нетерпячкою, що аж Рейк'явік затрясло.

А, крім Дамоклового меча над головою, за спиною Трампа маячить "тепла компанія" республіканців і зовсім не лояльних, і тому – пильних демократів, що судоромно вишукують найменший привід для імпічменту. Ось вже 50 американських конгресменів відмовилися з'явитися на його інавгурацію. А тепер порівняйте з Росією. Можете собі уявити, щоб, скажімо, Жириновський відмовилися відвідати "сходження на престол" Володимира Володимировича? Та він швидше з'їсть власний мандат!

"Приголубити мавпочку" у Трампа не вийде. По-перше, вона і сама за перших ознак лукавої дресури почне кусатися, дряпатися і плюватися, а по-друге – не дадуть свої ж партнери по "великій грі". Тому вибивати "ядерний чемоданчик" доведеться жорстко, і без попередніх ласк.

І вже найближчим часом ми побачимо, як саме це буде відбуватися. Пряник Обами не спрацював. Його сховали в далеку комору і ввели санкції, замкнувши на ключ амбарний замок. Настав час брати в руки палицю. Не мавпі, звичайно. Вона Дарвіна не сповідує.