Гібридна система імені Шарикова

Важко сказати, скільки ще проживе потворний гібрид путінської системи. Однак у довгостроковій перспективі він приречений

Нещодавнє інтерв'ю Катерини Шульман викликало жваву дискусію про те, чи можна назвати путінський режим гібридним.

Гібрид, як відомо, - організм, який з'явився внаслідок схрещування генетично різних форм. Путінський режим можна назвати гібридним, але він з'явився в результаті схрещування не авторитаризму і демократії (як вважає Шульман), а радянського бюрократичного "реального соціалізму" та "дикого", бандитського капіталізму. Причому гібридні в Росії не тільки політичний режим, але і соціально-економічна система і всі основні суспільні інститути.

Придбавши найгірші риси "дикого капіталізму" періоду первісного накопичення, вони зберігають і основні радянські вади. Панування держбюрократії в економіці не заважає процвітанню хижацької фінансово-промислової олігархії. Низькопробна ринкова масова культура, орієнтована на вульгарні обивательські смаки, сусідить із майже радянським ідеологічним контролем над основними ЗМІ. Комерціалізація і дорожнеча охорони здоров'я, освіти, комунальних послуг не змінює їх низької "совкової" якості.

Мати цієї системи - "совок". Батько — "дикий капіталізм" із радянських пропагандистських страшилок

Мати цієї системи - "совок". Батько — "дикий капіталізм" із радянських пропагандистських страшилок. Усі 1990-ті роки йшов болісний процес народження монстра. А потім з'явився на світ путінський виродок-гібрид, який взяв у батьків все найгірше.

Можна застосувати й іншу метафору. Професор Преображенський, пересадивши дворовому собаці гіпофіз Клима Чугункіна, створив монстра-Шарікова. А номенклатура, пересадивши в радянське тіло якусь збочену подобу інститутів "дикого капіталізму", створила монстра путінської системи. Ця гібридна система "імені Шарикова" персоналізована у фігурі Путіна, в якому мирно уживаються його "собаче" чекістське радянське минуле і сьогодення доларового мільярдера.

Процес формування гібридної системи можна назвати негативною конвергенцією. Пострадянське суспільство рушило не в напрямі конвергенції з реальним західним світом, а до образу капіталізму, такого, яким його являло тодішнє російське керівництво.

Батьки засновники пострадянської Росії, тобто номенклатурники, чекісти, олігархи і економісти-"реформатори", що приєдналися до них, судили про капіталізм із радянської пропаганди. "Проводячи реформи", вони орієнтувалися саме на цей образ. Радянська номенклатура, думаю, люто заздрила буржуям із картинок "Крокодила", з товстими сигарами в зубах, які сидять на грошових мішках, до послуг яких власні яхти, літаки та чарівні красуні.

Уявляєте, читає радянський міністр синові вірші Маршака і думає: "От везе ж цьому містеру Твістеру — колишній міністр, а "власник заводів, газет, пароплавів". А я справжній міністр, але не маю нічого власного, навіть дача і машина державні. Знімуть, взагалі без штанів залишуся, передати тобі синочок, крім зв'язків, нічого не зможу". Так в колективному несвідомому номенклатурників і зародилася мрія про лубочний карикатурний капіталізм, в якому вони змогли б стати справжніми "містерами Твістерами". І, треба сказати, мрія більшості з них збулася. Щоб переконатися в цьому, досить подивитися біографії великих радянських "колишніх міністрів та їх заступників, які після 1991 року стали великими власниками: Алекперова, Черномирдіна, Вяхєрєва, Щербакова і так далі.

Правляча еліта відмовилася лише від радянської спадщини, яка заважала їй збагачуватися, створювати і передавати у спадок власні бізнес-імперії. Багато в радянському досвіді виявилося їй корисним для контролю над населенням та фінансовими потоками. Перш за все, це відноситься до тотальної пропаганди, каральної системи, спрямованої на придушення як політичної, так і економічної несанкціонованої активності населення.

Путін змінив гібридну систему, повернувши до неї багато радянських елементів

Путін змінив гібридну систему, повернувши до неї багато радянських елементів, що вже здавалося б пішли. Почалося все із невинного начебто повернення нової версії михалковського гімну. А потім Путін знищив всяку конкуренцію на виборах, відновив політичні репресії проти інакомислячих, насадив державну урапатріотичну ідеологію, посилив бюрократичний диктат в економіці. Паралельно при ньому різко посилилися і вади "дикого капіталізму": корупція, нерівність, соціальне і трудове безправ'я і т. д.

Важко сказати, скільки ще проживе потворний гібрид путінської системи. Однак у довгостроковій перспективі він приречений. Адже, як показує практика, гібриди не можуть давати потомства, а гібридні системи — розвиватися і відповідати на виклики часу.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Мирослава Ґонґадзе Головний редактор і керівник Української служби "Голосу Америки"
Віктор Каспрук Політичний аналітик
Тарас Возняк Культуролог, директор Львівської галереї мистецтв ім. Б. Возницького
Євген Іхельзон Засновник проекту "Я люблю Азію"
Сашко Даниленко Мультиплікатор, художник
Погода