Чи можуть воскреснути "братні" стосунки з Москвою?

Немає ніякої компромісної моделі російсько-українських відносин. Москва все одно дивиться на Україну як на бунтівну колонію

Російське телебачення – це кращий маркер того, що будь-який український політик буде недостатньо проросійським для Кремля.

Час від часу звучать голоси, що добросусідські відносини України і Росії можливі. Що для цього потрібно лише обнулити останні три українських роки, щоб знову злитися в екстазі обіймів з колишньою метрополією. Що ідея "братніх" відносин може воскреснути – досить лише замінити нинішню "хунту" на людей, готових дружити з Росією. Приблизно на таких, що очолювали Україну до лютого 2014 року, - пише Павло Казарін для "Крим. Реалії".

І в цей момент дуже хочеться всім цим голосам показати російські телеканали. Які продовжують обговорювати Україну. В ефірі яких продовжують виступати колишні "регіонали". Ті самі "регіонали", які підписували Харківські угоди і продовжували базування Чорноморського флоту. Ті самі, що скорочували українську армію і приймали "мовны" закони. Тільки це все не заважає Володимиру Соловйову в прямому ефірі називати цих людей "мерзенними, нікчемними зрадниками своєї батьківщини".

Ще раз. Ці слова звучать на адресу Миколи Левченка, Олени Бондаренко і Володимира Олійника. Тих самих людей, за якими в Україні давно закріпилася репутація українофобів. Якщо вони не можуть розраховувати на співчуття Москви – то хто взагалі може?

З точки зору Москви, будь-який – навіть найбільш проросійський український політик – це непорозуміння

І це показова історія. Тому що з точки зору Москви, будь-який – навіть найбільш проросійський український політик – це непорозуміння. Яке будуть бити по щоках і принижувати в прямому ефірі на всю країну. Тому що ключовим для Кремля все одно буде не "проросійський", а "український". Немає ніякої компромісної моделі, яка вибудувала б російсько-українські відносини по моделі Канади і США. Москва все одно дивиться на Україну як на бунтівну колонію. А для колоній, як відомо, годяться лише генерал-губернатори.

Ви можете зробити що завгодно. Оголосити російську мову другою державною. Визнати триколори над Кримом. Дати автономію Донбасу і оголосити амністію бойовикам. Відмовитися від НАТО і вступити в Організацію Договору про колективну безпеку (учасники: Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизія, Росія, Таджикистан, - ред.). Розірвати угоду про Асоціацію з ЄС. Вступити в Митний союз. Розпустити армію по домівках. Але все одно для Росії цього буде недостатньо. І кожного, хто буде знищувати Україну на догоду Кремлю, в якийсь момент можуть викликати на московський телекилим і публічно відшмагати по щоках на всю країну.

У тому й особливість Росії: немає ніякої можливої точки компромісу у відносинах Києва і Москви. Кремль може мріяти говорити на рівних з Вашингтоном, Парижем і Берліном. Може говорити на рівних з Варшавою, Будапештом або Бухарестом. Але він завжди буде намагатися говорити з Києвом зверхньо. Жоден український політик не зможе запропонувати Кремлю взаємовигідний формат існування. Тому що Москві потрібно в Україні все. А ті, хто готовий запропонувати лише три чверті – рано чи пізно буде названий "дрібним і нікчемним зрадником".

Що ж, хунта так хунта. Окопуємося.

Чи можуть воскреснути "братні" стосунки з Москвою?

Коментарі