На захист міністра культури

У здоровому суспільстві не повинно бути табуйованих тем

Міністр культури Євген Нищук в ефірі програми "Свобода слова" поділився своїми міркуваннями про причини недостатньо швидкого просування української культури на південному сході країни: "Ситуація, що склалася на сході і півдні, — прірва свідомості. Більше того, коли ми говорили про генетику в Запоріжжі, на Донбасі, то це міста завезені. Черкаси — славний гетьманський і Шевченків край. Саме місто Черкаси наполовину завезене. Чому? Тому що боялися шевченківського духу. Це була технологія Радянського Союзу".

Констатація загальновідомих, але традиційно замовчуваних фактів викликала шквал обурення у російських ЗМІ та у середовищі українських колаборантів. Співголова фракції "Опозиційного блоку" в парламенті Олександр Вілкул вже вніс до Верховної Ради постанову про зняття Євгена Нищука з посади.

Табуювання проблемних тим ніколи не рятувало від проблем - тільки робило їх гострішими

Табуювання проблемних тим ніколи не рятувало від проблем - тільки робило їх гострішими, а суспільство - чутливішим до них. Про проблему нащадків переселенців: Нищук правий вже тим, що каже про це.

У здоровому суспільстві не повинно бути табуйованих тем - тому що це рано чи пізно породжує вибух накопиченого в кухонних розмовах негативу. Навіть неприємні моменти історії повинні бути загальновідомі, повинна вироблятися по них спільна, прийнятна для суспільства в цілому позиція. Принцип "не сміти про це говорити" ставить держава в невигідну позицію, формуючи чудовий плацдарм для маніпуляцій ззовні якраз табуйованими темами.

Зрештою, Україна вже не раз мала справу з негативними наслідками такого табуювання. Ми замовчували тему українсько-польського протистояння в першій половині 20 століття. До незалежності - через прагнення приховати активну участь НКВС у масових вбивствах, а також через "не зовсім чесне" перекроювання кордонів на користь СРСР (але і Польщі теж! Але це не аргумент в публічних дискусіях якраз через замовчування). У нас було 25 років для формування і озвучення нормальної публічної позиції: так, ось таке було у нас з Польщею, і нам із двох сторін слід вести відповідну політику, щоб з часом через взаємне визнання проблеми згладити претензії і максимально пом'якшити негатив. Але тема табуювалась.

У підсумку це призвело до абсолютної незахищеності поляків перед відвертими маніпуляціями тієї ж партії "Право і справедливість" і агентів впливу РФ. Так що зараз проблеми в українців у Польщі, а в найближчій перспективі будуть у самої Польщі. Видавлювати з країни оптимальний варіант для вирішення демографічних і економічних проблем просто через помилкові стереотипи, до того ж нав'язані спільним ворогом, - не найвдаліше рішення.

Ми табуювали реальну і жорстку тему Голодомору, перетворивши її у публічному просторі в декоративно-драматичний мотлох. Тому що дійсно страшно і неприємно. Тому на сьогодні лише 24 країни визнали цей жах геноцидом українців, а вороги вільно оперують всередині України установками "так скрізь був голод" та іншою брехнею.

Між іншим, Голодомор і його наслідки мають пряме відношення до заяви Нищука. Зрештою, так просто не могло бути, щоб майже одномоментна смерть близько 10 мільйонів українців не позначилася на складі населення. Відомості про реальну ціну для України і українців індустріалізації по-російськи теж досі, можна сказати, демонструються потайки, з-під поли кількома посвяченими тим, хто трохи цікавиться. У публічному просторі ця тема також табуйована.

Але ж за короткий час кардинально змінився демографічний, етнічний і соціальний ландшафт України. Цього не відмотати назад - це вже є.

Це мільйони громадян України, повноправних виборців, чия "нелогічна" поведінка щоразу ставить у глухий кут державу, владу, політиків. Тому що їх вважають українцями і чекають від них поведінки українців. Ну і прикладають зусиль не більше, ніж до українців, - розраховуючи, що національні традиції як-небудь самі сформують хоча б помірно-патріотичну позицію. Але в тому-то і справа, що не сформують! А ось якщо проблему не табуювати, то це означає відкрите визнання слабких місць і спільне знаходження рішень. І роботу зовсім іншої якості з населенням з особливими потребами.

Думаєте, чому настільки негативно сприймається українізація на значній частині територій? Якраз тому: для нащадків завезених неукраїнців це дійсно "жорстка" українізація, хоча українці щиро вважають її дуже м'якою. Мають рацію і ті, й інші. Проблема виникла саме через табуювання питання вимушених мігрантів (так, їх теж не питали особливо, просто везли; виняток - Крим, але там взагалі особлива ситуація). І це нормально і правильно, як показала практика: відкрито визнати існування проблеми і спільними зусиллями працювати над її вирішенням.

Нищук виступив у стилі цілком сформованого тренду в західній політиці. Не перешіптуватися, а сказати, що реально думаєш, визначити проблему, щоб разом шукати рішення

До речі про Крим. Його дійсно заселяли вельми специфічно. Звичайно, вже після того, як українці терраформували цей мало пристосований для життя солончак. Хоча через табуювання цей пекельний труд взамін втрачених сотень тисяч гектарів чорноземів досі вільно публічно проголошують "подарунком". І якщо б тема не замовчувалась, а з перших років незалежності відкрито обговорювалася, то на початок 2014-го там не було б опорної маси для анексії. Та й всі ці роки Крим не був би плацдармом для політиків і партій ворога: оповіщення і рішення проблеми сформувало б і з цих переселенців повноцінних громадян України, які розуміють і цінують свого громадянства і належність саме до держави Україна.

Те, що сказав Нищук про генетику жителів Сходу України, викликало бурю обурення. Йому довелося навіть вибачитися. Але, як не кумедно, він виступив у стилі цілком сформованого тренду в західній політиці. Не перешіптуватися, а сказати, що реально думаєш, визначити проблему, щоб разом шукати рішення.

Такий Трамп. До речі, майже президент США. Країни, до недавнього часу - зразка толерантності. Важко, неполіткоректно, але краще висловитися, ніж замкнутися і записатися в маргінали. Проблему треба висвітлити і вже потім спільно шукати вихід.

І ще раз: фактично ж Нищук правий. І це всі розуміють, але досі соромляться сказати. Так, під час насильницької індустріалізації, виморивши Голодом мільйони українських селян, радянська влада заселила Україну сотнями тисяч людей з різних кінців Союзу. З незалежністю багато з них так і не стали українцями, а залишилися хомо-совєтікус.

Чому в Литві немає проблем з російськомовним населенням, на відміну від Латвії та Естонії? Тому що литовські патріоти, які засіли в Компартії Литви, чинили опір побудові в радянській Литві великих індустріальних центрів. А Латвія навпаки. І має мало не половину нелатвийского населення.

Під час насильницької індустріалізації, виморивши Голодом мільйони українських селян, радянська влада заселила Україну сотнями тисяч людей з різних кінців Союзу. З незалежністю багато з них так і не стали українцями, а залишилися хомо-совєтікус.

Замовчування проблеми десятків мільйонів неукраїнців з паспортами України не дозволило сформувати і реалізувати нормальну політику натуралізації: коли громадян активно стимулюють до вивчення мови, історії, культури їх нової батьківщини, звідки б вони не приїхали.

В Україні ж не тільки не задовольняли особливі потреби специфічних категорій громадян - у нас навіть сам факт цих потреб не визнавали, разом з фактом наявності специфічних соціальних груп. А потім дивувалися електоральній поведінці Запоріжжя - як же так, адже оплот українства, джерело традицій, як вони можуть?! Так і можуть. Тому що це вже зовсім інші "вони" - завезені ешелонами з Росії робітники для величезних виробництв.

Загалом, як державний діяч і представник влади Нищук правий: давно пора витягувати табуйовані теми на загальний огляд і всім разом корегувати державну політику з урахуванням цих реальних факторів.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

3

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі