Що робити з "підпільними мільйонерами"?
Мільйони декларують люди, що не займалися все життя нічим, окрім держслужби або політики
Держслужбовці та народні обранці опублікували декларації. Від деяких - народ буквально очманів, і зрозуміло чому.
Що відповідають самі фігуранти? Починають розводити дискурс про "комунізм" та "заздрість" з приводу логічних запитань щодо джерел доходів публічних осіб. Запитання щодо декларацій політиків не мають до "зрівнялівки" найменшого стосунку. Це - дуже примітивна маніпуляція. І от чому.
Подивіться, наприклад, на декларацію про доходи президента США Барака Обами.
Що ви побачите? Ну, звісно, він зі своїми 436 тисячами доларів, зароблених за 2015 рік, виглядає "жебраком" на тлі рядових українських прокурорів. Про депутатів або держслужбовців "першої категорії" і говорити дарма.
Але питання не в цьому.
По-перше, всі доходи та власність Обами - цілком обгрунтовані. Наприклад, офіційними президентськими доходами. Або випуском книжок. І всі знають, що книжки справді виходили, справді продавалися та приносили дохід.
По-друге, з доходів виплачено понад 18% податків.
По-третє, навіть з таких невисоких (по міркам української бюрократії) доходів - родина Обам виділила 14% на благодійність.
Заощадження родина Обам тримає у цінних паперах уряду США. Ці гроші - працюють на економіку США. І демонструють, що лідер вірить у власну державу
Тобто, все просто. Якщо ти можеш продемонструвати доходи, які можна підтвердити, якщо ти сплачуєш податки - до тебе не може бути претензій. Якщо ти ще знаходиш можливості займатися благодійництвом - ти вже заслуговуєш на повагу.
І ще один момент. Заощадження родина Обам тримає у цінних паперах уряду США. Ці гроші - працюють на економіку США. І демонструють, що лідер вірить у власну державу.
Що у нас? Гроші "виникають" і "зникають" унікуди, а оскільки це неможливо, то, значить, і гроші не можуть бути "чистими". Більшість із них - у вигляді мішків з "кешем" та покладів "золота" - тобто лежать "мертвим грузом" для економіки.
Часто мільйони або купу нерухомості засвідчують люди, що не займалися все життя нічим, окрім держслужби або політики - а всі знають, який рівень там офіційних доходів.
При цьому, ми не чуємо про іменні стипендії від "представників політичної еліти", про фонди, покликані вирішувати соціальні або медичні проблеми.
То за що їх у таких умовах поважати? Треба просто розбиратися з усім цим співтовариством "підпільних мільйонерів".
І до "комунізму" або "совку" це все не має стосунку.
Коментарі