Після "Боїнга". Чого чекати від адвокатів Москви у Європі?

Головне питання після публікації звіту слідчої групи щодо "Боїнга" – що далі?

З одного боку, розслідування триватиме ще два роки – цей час, судячи з усього, витратять на верифікацію списку зі 100 підозрюваних. З іншого – європейська процедура ухвалення рішень вимагає консенсусу і часу – і нічого різкого й поспішного в арсеналі ЄС зазвичай не знайдеш.

Але, тим не менш, головне питання впирається в те, чи почують тепер у Європі голоси тих політиків, які донедавна вважали за краще виконувати роль публічних адвокатів Москви, - пише Павло Казарін для "Крим. Реалії".

Швидше за все, так. Можливо вони будуть тихішими. Можливо – не настільки масовими. Але ідея повернення до того формату відносин з Москвою, що панував до Криму, нікуди не дінеться. За тих самих причин, які сформулював політолог Іван Преображенський. А саме – Сирія і ринок.

За словами експерта, Європа тішить себе ілюзіями, що Москва може бути ефективним посередником у врегулюванні сирійської кризи, який загрожує для ЄС напливом біженців і необхідністю участі у військовій операції. Власне, участь Москви в сирійській операції, з-поміж іншого, і була зумовлена спробою вийти з посткримської ізоляції, повернувши себе за той стіл, за яким засідає "світове політбюро" – ті гравці, одне лише сусідство з якими дарує відчуття власної значущості.

Інша справа, що Москві вигідне збереження себе в цьому статусі протягом максимально довгого часу. Відповідно, вигідне збереження нинішньої ситуації в Сирії, яка відображена в описі "ні миру, ні війни". Адже саме цей статус-кво закріплює за Кремлем роль посередника, який може і далі грати у військово-політичну дипломатію.

Друга причина пов'язана з російським ринком. Адже до недавнього часу, вся економіка Росії описувалася формулою "продаємо нафту і газ, а на виручені гроші купуємо на заході все інше".

Багатьом європейським гравцям хотілося б знову опинитися в довоєнній реальності, коли російський ринок був ідеальним споживачем, що багато купує і стабільно сплачує гроші. Той факт, що ця реальність пішла в минуле разом з високими цінами на нафту – ілюзію не зруйнував. І тому ми будемо неодноразово спостерігати, як тема зняття санкцій з РФ звучатиме з вуст не тільки політичних маргіналів, але ще й досить авторитетних європейських чиновників і політиків.

Ставлення зміниться лише тоді, коли європейці вважатимуть, що Москва в Сирії не є союзником ЄС

Ставлення зміниться лише тоді, коли європейці вважатимуть, що Москва в Сирії не є союзником ЄС. І тоді, коли надії на купівельну спроможність російського споживача розтануть. Але до тих пір Крим і Донбас залишаться на порядку денному лише тих країн, дипломатичні відомства яких втягнули в нинішню війну. Або тих, чиї громадяни виявилися жертвами цієї війни – як, наприклад, пасажири "Боїнга", знищеного ракетою з російського "Бука".

А все тому, що інерцію громадської і внутрішньоелітної думки не варто недооцінювати. Чужа війна – завжди чужа. Своя ойкумена рідко простягається за межі національних кордонів.

Не вірите? Згадайте серпень 2008-го.

Copyright © 2016 RFE / RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/ Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Олександр Сосницький Доброволець, підприємець
Володимир Василенко Правознавець-міжнародник
Всеволод Кевлич Футбольний і тенісний експерт
Марія Моісеєва Медіа-продюсер української служби "Голосу Америки"
Олена Косенко Психолог
Погода