Чому в Латинській Америці більше верховенства права, ніж в Україні?
Петро Порошенко боїться кримінальних переслідувань високопоставлених фігур режиму Віктора Януковича, бо сам був членом уряду Миколи Азарова.
Імпічмент президента Бразилії Ділми Русеф завдяки голосуванню в Сенаті (61 голос - за, 20 - проти) засвідчив, що навіть Латинська Америка випереджає Україну в питаннях верховенства права і боротьби з корупцією. Імпічмент завершив 13-річне правління Робітничої партії. Криза ж стала результатом корупційного скандалу, який тягнувся протягом останніх десяти років і стосувався 2 мільярдів доларів хабарів та відкатів між урядом і бізнесом.
За чверть століття української незалежності загроза імпічменту була реальною лише одного разу. У 2000-2001 роках "Батьківщина" й Соціалістична партія, дві головні політичні сили руху "Україна без Кучми", намагалися запустити процедуру імпічменту Леоніда Кучми - внаслідок скандалу з плівками Мельниченка, які вказували, що президент був причетний до вбивства Георгія Гонгадзе.
Якби всі опозиційні та націонал-демократичні сили підтримали імпічмент, у нього були би шанси на успіх. Однак цього не трапилось. Так звані націонал-демократичні "прагматики" – прем'єр-міністр Віктор Ющенко, парламентський спікер Іван Плющ, близький соратник Кучми Петро Порошенко – не підтримали імпічмент і навіть погрожували його прихильникам. "Прагматики" вкотре продемонстрували, що вони передусім "державники", а вже потім – демократи.
З того часу кримінальне розслідування вбивства Гонгадзе не досягло серйозного прогресу. Чотирьох міліціонерів засудили до ув'язнення, а колишній міністр внутрішніх справ вчинив "самогубство" двома пострілами в голову. Однак справжніх організаторів злочину навіть не шукали, оскільки відповідальна за це Генеральна прокуратура лишалася кишеньковим органом президента. У результаті представники української еліти продовжили уникати відповідальності за свої злочини.
Латинська Америка пережила подібний скандал. У Перу було оприлюднено касети з відеозаписами того, як чиновники і судді брали хабарі, що спричинило політичну кризу. Президент Альберто Фухіморі, який очолював країну протягом 1990-2000 років, утік до Японії. Однак інших високопоставлених чиновників, зокрема керівника перуанської розвідувальної служби, засудили. Фухіморі зрештою арештували в Чилі у 2005 році та згодом екстрадували до Перу. Там його засудили за чималою кількістю звинувачень (корупція, розкрадання, порушення прав людини) до 25 років ув'язнення. У Бразилії також висунуто звинувачення проти багатьох осіб, задіяних у корупційних схемах.
Фухіморі став першим народно обраним главою держави в Латинській Америці, якого видали власній країні, судили та визнали винним у порушенні прав людини. В Україні Кучма не боявся, що його засудять, тому не втікав з країни. Колишнього керівника Служби безпеки Леоніда Деркача також не судили. Хоча він не лише був причетний до вбивства Гонгадзе, а й, відповідно до звинувачень Євгена Марчука, займався нелегальним експортом зброї до зон конфліктів у Африці та інших регіонах.
Єдина країна Латинської Америки з вищим рівнем корупції, ніж Україна – це Венесуела, яка займає 158-е місце
Усі країни Латинської Америки мають нижчий рівень корупції, ніж Україна – в тому числі Бразилія, яка зараз перебуває у фокусі світової уваги внаслідок імпічменту президента. У рейтингу сприйняття корупції Transparency International Бразилія й Україна посідають, відповідно, 88-е і 130-е місця. Напередодні Олімпійських ігор, що відбулися в Ріо-де-Жанейро цього літа, західні ЗМІ були переповнені історіями про жахливий стан корупції в цій країні. Хоча насправді він кращий, ніж в Україні. Якщо Бразилія так загрузла в корупції, що довготривалий скандал призвів до імпічменту, що ж тоді говорити про Україну. В ній корупції більше, однак немає ніякого натяку на імпічмент, а так звана правляча еліта продовжує керувати державою.
Єдина країна Латинської Америки з вищим рівнем корупції, ніж Україна – це Венесуела, яка займає 158-е місце. Багата на нафту, як і Нігерія, вона страждає від "ресурсного прокляття". Воно провокує корупцію і популістську політику уряду, яка здатна працювати лише тоді, коли ціни на нафту високі. Однак три нафтовидобувні країни – Росія, Азербайджан і Казахстан – у рейтингу Transparency International знаходяться вище України: перші дві розділяють 119-е місце, а третя посідає 123-е.
Дві латиноамериканські країни мають такий же низький рівень корупції, як і північноамериканські та європейські держави – Чилі (23-е місце) і Уругвай (21-е). Навіть Колумбія з її потужним виробництвом наркотиків знаходиться набагато вище України в рейтингу сприйняття корупції – на 80-му місці.
Чому в рейтингу Transparency International Україна перебуває нижче всіх, крім однієї, латиноамериканських держав і всіх, окрім трьох колишніх радянських республік?
Раніше в Бразилії судова система була поблажливою до злочинців, парламентська етика – слабкою, а корупція – загальноприйнятим явищем. Однак країна змінилась. Сьогодні бразильські судді, слідчі і прокурори уособлюють нове покоління з новими цінностями, представники якого переслідують корупцію на високих щаблях влади, не оминаючи президента. Бразильці вважають, що корупція є головною проблемою їхньої держави, і мільйони громадян протестують проти неї.
Україна має зріле суспільство, сильні неурядові організації та вільні ЗМІ, які добре знають про корупцію на високому рівні. Кожен київський таксист зможе детально розповісти, хто що вкрав, коли і за скільки. У цьому Україна нагадує Бразилію.
Однак Україні – на відміну від Бразилії чи Перу – бракує суддів, слідчих і прокурорів, які прагнуть вперше в історії країни змусити її правлячу еліту відповідати за свої вчинки. Усвідомлення масштабів і загроз корупції в українському суспільстві набагато сильніше, ніж у більшості євразійських авторитарних державах. В українському медіа-просторі маса інформації про корупцію на високих щаблях, зловживання владою та злочини представників правлячої еліти. Однак в Україні, на відміну від Латинської Америки, величезний масив інформації про корумповані еліти співіснує з відсутністю кримінальних покарань.
Після Євромайдану прогрес у створенні нових інституцій, покликаних боротися з корупцією на високому рівні, став результатом тиску Заходу та українського суспільства, а не політичної волі президента.
Це не дивно, адже Петро Порошенко боїться кримінальних переслідувань високопоставлених фігур режиму Віктора Януковича, бо сам був членом уряду Миколи Азарова. Колишній голова його адміністрації Борис Ложкін продав свою медіа-імперію олігарху Сергію Курченкові, а багато партнерів Порошенка по бізнесу мали корупційні зв'язки з Януковичем і колишнім мером Києва Леонідом Черновецьким.
Лише коли в Україні почнуть відкривати кримінальні справи проти високопосадовців, а імпічмент і ув'язнення президента – як у Латинській Америці – стануть реальністю, Україна зможе піднятись у рейтингу Transparency International. До того часу обізнаність населення щодо корупції лишатиметься високою, а довіра до державних інституцій – низькою.
