Український націоналізм мусить вирости із дитячих штанців
Українські націоналісти стверджують, коли країною нарешті керуватимуть українці, тоді все в нас буде гаразд. Однак, найзатятіші корупціонери розмовляють чистою українською мовою, носять вишиванки і сумлінно співають "Ще не вмерла…".
Зараз зазіхатиму на святе - український націоналізм.
Традиційна проблема українського націоналізму - відсутність економічної програми. Десятиліттями вона зводилася до однієї ідеї: коли Україна буде вільна, то розквітне. Можливо тому, протягом ХХ сторіччя так і не вдалося побудувати навколо націоналістичної ідеї широкої суспільної коаліції, яка призвела би до перемоги визвольних змагань, до перемоги в антиколоніальній боротьбі.
Нині українські націоналісти знов втрачають ґрунт під ногами, концентруючись, у кращому випадку, на питаннях української мови. А в гіршому - стверджуючи: "Коли Україною нарешті стануть керувати українці, то все в нас буде гаразд".
Для них це достатня умова. Усе решта станеться само собою: проблеми чесного суду, ефективного управління державною власністю, залучення іноземних інвестицій, корупції, вирішаться самі собою.
Якщо не вирішаться, значить, ці керівники-українці, також виявилися несправжніми українцями. От прийдуть справжні і все буде гаразд. Шукатимемо справжніх без домішок чужої крові.
Часто цей середньовічний націоналізм спускається навіть глибше, до зовсім вже печерної ксенофобії: чужинці нам поробили й тому нічого не виходить.
Водночас, як доводить практика життя, найзатятіші корупціонери розмовляють чистою українською мовою, носять вишиванки і сумлінно співають "Ще не вмерла…". А як буде треба, не лише вишиванки, а й шаровари вдягнуть та пострижуться на оселедець.
То що, відкинути український націоналізм, як безнадійний?
В жодному разі. Навпаки. Є для того дві причини.
Першу з них вказала у знаковій статті 2014 року всесвітньо відома журналістка Ен Еплбаум. "Націоналізм - саме те, що потрібно Україні", - написала вона. Стверджує: країна зруйнується, якщо громадяни не будуть певними, що її варто захищати.
Другу причину вказав Каха Бендукідзе. Лише націоналісти роблять реформи, неодноразово підкреслював він, аналізуючи світовий досвід.
Лише націоналісти роблять реформи
Український націоналізм мусить нарешті вирости із дитячих штанців і запропонувати програму реформ, які не стануться самі по собі. Замість звернення до минулого, запропонувати програму майбутнього. Не ділити громадян на сорти, а запропонувати націоналізм, де б кожному захотілося стати українським націоналістом.
Тільки, не бачу у націоналістичному русі лідерів, які б цього прагнули.
