В Апеляційному суді м. Києва колегією суддів під головуванням Шахової О.В. з листопада 2010 по вересень 2011 року розглядалася справа, яка могла б привернути увагу як спеціалістів-будівельників, так і фахівців-юристів. Річ у тім, що в рамки закону й здорового глузду не вписується ні суть позову, ні документи, що підтверджують його, ні сама процедура слухання справи. Чи допустимо таке глумління над людьми і законом у державі, що заявляє про себе у світі як про правову? (докладніше...)

Почнемо з того, що позов подано в інтересах Київської міської ради Прокуратурою Дарницького району м. Києва в тому, що на приватній території – патріаршому подвір'ї Першоієрарха УАПЦ-К Мойсея - зведені будівлі, які, на думку позивачів, потрібно знести. А це дві прекрасні новенькі споруди, у які вкладено чималі кошти і час.

І одним з пунктів позову є те, що нібито ці будівлі не мають достатньої міцності і можуть завалитися. Так стверджують кабінетні спеціалісти з міської держадміністрації, не провівши жодної експертизи, навіть не торкнувшись пальцем цих будівель.

Це було б смішно, якби не так сумно і прикро, що в наш комп'ютеризований час фахівці на око можуть робити висновки. Навіть школярі знають, що висновки повинні ґрунтуватися на результатах перевірки, а визначення рівня міцності повинно проводитися лабораторно. А тут на око вимірюють. Що це - непрофесіоналізм? Чи щедро проплачене замовлення? Моторошно стає від цинізму і холоднокровності, з якими представники влади топчуть останні надії на те, що живемо в цивілізованій, а не дикій, печерній країні. Та саме так демонстративно і зухвало поводили себе служителі Феміди і позивачі, аби рішення, винесене суддею Дарницького суду Цимбал І.К. про знесення храму Преображення Господнього та обителі, залишилося в силі.

А запас міцності патріарших будівель, які вже три роки так муляють очі замовнику та його ревним виконавцям, підтверджений проектними розрахунками і заданий був уже наперед. А далі не було жодного порушення проектних вимог. Відповідальні монтажні роботи теж виконували фахівці спеціалізованих організацій, які мають ліцензію на проведення даного виду робіт. А господарем були запрошені спеціалісти з відповідної установи для проведення експертизи щодо міцності даних будівель. І проведена була експертиза не на око, а за усіма правилами, вимірами, із взяттям проб, з лабораторними дослідженнями і підтвердила високий рівень міцності споруди. Висновок державної комісії по наданню експертної оцінки став законним підтвердженням, що будинок можна віднести до першої категорії, яка надається будівлям з підвищеним рівнем міцності.

І от ці законні, а не надумані чи сфальсифіковані дані не додавалися суддями до справи, їх просто ігнорували. Декілька разів адвокати подавали ці висновки державної комісії, але їх весь час відхиляли. Лише на передостанньому засіданні Апеляційного суду в даній справі, завдяки присутності журналістів і правозахисних організацій та переконливій наполегливості адвокатів, суддя була змушена все-таки прийняти ці вкрай важливі документи. Хоча в результаті цілковито їх проігнорувала.

З самого початку було видно, що суддя Шахова поводить себе упереджено, бо в позивачів на перше засідання навіть не було їхніх висновків щодо міцності будівлі, хоча це був основний пункт позивної заяви. Суддя спеціально дала достатньо часу, перенісши судове засідання на два місяці, лише для того, щоб позивачі надали бодай-який папірець з цього приводу. На наступне засідання вони надали аж на чотирьох сторінках свої висновки, що будівля завалиться, і спиралися лише на свої візуальні спостереження через паркан, не надавши ні розрахунків, ні обґрунтувань, ні висновків лабораторних досліджень.

Ось такі нині спеціалісти в Київській міській держадміністрації, що мають рентгенівський зір і куцу совість. І такі судді в столичному Апеляційному суді, що теж мають серйозні проблеми із совістю і з тим же зором, бо не добачили основний доказ, який показує всю абсурдність позову і рішення першої інстанції Дарницького районного суду - висновок Державної комісії з проведення експертиз на 100 аркушах з докладними розрахунками і викладенням результатів лабораторних досліджень. Таку експертизу мав би назначити суд для підтвердження або ж спростування пунктів позову. Але - ні. Знести Божий храм – під цим рішенням на догоду позивачам і замовнику підписалася суддя Шахова разом зі своїми колегами.

Описана історія - це ще одна кричуща ілюстрація цілковитого небажання урядовців припинити розгул злочинності і їхньої неспроможності розбудовувати правову демократичну державу. Це відверта зневага як моральних, так і юридичних законів і демонстрація того, що нічого святого для них не існує. Нема тієї межі, за яку в гонитві за наживою вони не змогли б переступити. Важко виміряти, скільки людського горя вже розлито лише за роки незалежності і скільки кривди ще вчинять такі слуги народу. Чого ще чекати від них людям у провінції, якщо в столиці вони що хочуть - те й чинять?

Чи про це мріяли цілі покоління українців, виборюючи своє законне, Богом дане право на життя?