ЧИ ХОЧЕШ ВИЖИТИ?

Кого сьогодні здивуєш беззаконням? Нікого. Бо всі до нього звикли. А якщо річ стає звичною - вона стає нормою життя. Чому ми майже всі, бачачи процес знищення духовної людини, руйнацію храмів в 21 столітті, навіть не дивуємося цьому? Бо ми до цього звикли, як раби беззаконня й корумпованої влади. А значить Держава зла є для нас нормою! От від чого страшно за майбутнє наших дітей! Світ робить свій вибір на користь хаосу і зла.

А чи усвідомлений цей вибір? Далеко не кожним. Адже ми поводимо себе, як ті жаби в казані з маловідомої притчі:
"Якось у два великих казани з водою накидали жаб і стали їх підігрівати на вогнищі. Один казан підігрівали дуже швидко. Жаби, відчуваючи небезпеку й загрозу для життя, хутко почали вистрибувати - і врешті врятувалися. Другий же казан підігрівали повільно, даючи можливість жабам адаптуватися до нових умов. Тож жаби відчували лише дискомфорт, але ніяк не загрозу життю. І сиділи в казані до тих пір, поки не зварилися."

Цю притчу я почула на одній із просвітницьких лекцій із віталогії Патріарха Мойсея. Мова йшла про те, як розбудувати Царство Боже на Землі - така віками насущна й омріяна тема. Саме проста, щира й образна форма подачі священиком матеріалу допомогла моїй душі стрепенутися і провести явну аналогію з нашим суспільством, із сьогоденням. Я жахнулася! Нас теж "підігрівають", адаптують до все більшого й більшого хаосу, тобто до царства зла. Сподіваються, що не повистрибуємо.

Але ж хіба для цього треба було народжуватися, щоб так безславно піти в небуття? Для чого ж тоді приходили у світ будителі свідомості народу, яких світ гнав і продовжує гнати сьогодні? Як жене уже згаданого будителя і просвітителя Мойсея, який несе людям Слово Боже, будує на власні кошти храми Божі. Біда, що заскорузлі церковники сталінської висвяти дуже не зацікавлені, аби священик показував такий приклад служіння людям, тому й намагаються знищити і його, і церкви ним збудовані (детальніше про події в м. Ужгороді та в м. Києві). Хоч є в цьому певний знак, бо попереджував Господь: "Мене гнали, і вас гнатимуть". Тож, зрештою, навіщо людству такою великою жертвою було дароване спасительне Христове вчення? І чи хто з політиків, що намагаються керувати народами, спромігся за два тисячоліття написати ліпші, досконаліші закони, ніж закони Божі для людей? Адже саме за Божим законом, ми маємо право вільного вибору у своєму житті. Щоби жити щасливо чи ні. І цього права в нас ніхто і ніколи не може відібрати, крім нас самих. Тому кожен із нас вільний вибирати: вистрибнути з пекельного казана і жити в гармонії із совістю - чи бути заживо звареним.