Герой перетворюється на політика-популіста
Люди, які бачили в Савченко символ української боротьби, все більше почуваються незручно
Інтерв'ю Надії Савченко Deutsche Welle - це метафоричне підтвердження фрази "Так минає слава світу". Це схоже на кошмар зустрічі з кумиром в реальності. Так буває. Поважаєш людину, рівняєшся на неї, мариш хоча б віддалено наблизитись до її сили і розуму "коли виростеш". А потім зустрічаєш її і бачиш, як та пускає бульбашки старого маразматика або пихатого фанфарона. Прикро. Відчуття зради.
Репутація побудована на безкомпромісній боротьбі руйнується готовністю до компромісів з ворогом
Здавалося б, репутація побудована на безкомпромісній боротьбі руйнується готовністю до компромісів з ворогом зі згодою розвитку ситуації саме за його сценарієм. Пропозиція поетапного скасування санкцій проти Росії, прямі переговори України і ОРДЛО, що звучить із вуст одного з найвідоміших в'язнів Путіна, шкодить позиції України більше, ніж усі вмовляння "примирителів" разом узятих.
Суть у тому, що Савченко не перестала бути героїнею. На героїв люди зазвичай проектують свої якості, які бояться, або не сміють в собі визнати.
Коли вона голодувала, боролася, готова була вмерти за Україну і називала Путіна терористом і вбивцею - вона була частиною нашої боротьби. А сьогодні вона героїня всіх тих, хто тоді, дивлячись на її боротьбу за ґратами, говорив: вона "божевільна майданута", "бандерівка", "по телевізору ж показали", "при чому тут Путін і Росія", і "чого вона поперлась на Донбас?". Тепер вона їхня героїня. Вона з ними бореться за мир, вона за посмішки і розмови по душам, проти "безглуздої війни, вигідної лише олігархам". Ця історія не про Савченко, а про нас і "їх".
"Так минає слава світу". Так тьмяніє репутація героя і приходить електоральна підтримка політика-популіста. Ну що ж. Кожному своє.
