Виборів на Донбасі ще довго не буде. Київ поки виграє у Москви за очками

Все це нескінченне перетягування каната ведеться навколо питання: чи можна проводити вибори, чи ні. Москва буде говорити, що можна, а Київ буде їй відповідати: "як же можна, якщо перестрілки йдуть на лінії зіткнення, кордони не передані".

Помічник держсекретаря США Вікторія Нуланд, яка 17 травня в Москві обговорила з помічником президента РФ Владиславом Сурковим і заступник міністра закордонних справ РФ Сергієм Рябковим конфлікт на сході України, заявила, що Сполучені Штати не визнають місцеві вибори на Донбасі, якщо вони будуть проведені поза Мінських угод. Ця зустріч пройшла на тлі заяви президента України Петра Порошенка про можливе проведення виборів на неконтрольованих територіях вже в 2016 році в разі забезпечення для цього необхідних умов, зокрема введення на лінію розмежування збройної місії ОБСЄ.

Українське керівництво не може собі дозволити посваритися з усіма західними партнерами: з Францією, Німеччиною, з США, з усіма, хто пов'язаний на цих Мінських угодах. Олланд з Меркель, можливо, навіть Нобелівські премії очікують за вагомий внесок у миротворчість. Тому Київ веде складну дипломатичну гру з перетягування каната навколо цих угод, - каже російський політолог Андрій Піонтковський для "Апострофа".

Я вважаю, що ці угоди ніколи не будуть виконані, тому що Москва ніколи (до падіння путінського режиму) не віддасть кордон і не виведе війська. Але й Україна, я сподіваюся, ніколи не дозволить, щоб окупована "Лугандонія" як ракова пухлина влізла в тіло України.

Сьогоднішній раунд з перетягування каната, на мій погляд, за очками виграв Київ. По-перше тому, що в заяві Нуланд підкреслено, що ніякі самозвані люди не можуть провести вибори, а по-друге, вони повинні відповідати українському законодавству і проходити під контролем ОБСЄ.

Україна, я сподіваюся, ніколи не дозволить, щоб окупована "Лугандонія" як ракова пухлина влізла в тіло України

Якщо ми порівняємо заяву Порошенка, зроблена днями, і заяву Нуланд, то ми помітимо, що хоч вони і не збігаються, але досить близькі. Різниця лише в одному - Порошенко явно говорить про необхідність поліцейських сил ОБСЄ на Донбасі під час проведення виборів. Але ж і Нуланд сказала, що вони повинні проводитися за стандартами ОБСЄ. Ну а як можна забезпечити стандарти ОБСЄ без будь-якого відповідного силового забезпечення?

Є два нових нюансу в заяві Порошенко. По-перше, він вперше жорстко підкреслює питання про зміцнення лінії поділу сторін, пропонуючи, по суті, розташувати на ній миротворчі сили. Тоді вже не буде жодного питання про перестрілки і відведення важкого озброєння. А це ж, здавалося б, найбільш очевидна вимога. І якщо західних союзників переконати в його доцільності досить легко, то Москві погодитися на нього досить важко, тому що вона і є джерелом всіх перестрілок і вторгнень в українську територію.

А по-друге, пропозиція про передачу контролю на кордоні на першому етапі не українським ВС, а силам ОБСЄ. На перший погляд, це виглядає як поступка, але, як на мене, це розумний психологічний хід. Адже завдання всіх цих дипломатичних маневрів в тому, щоб переконати важливих західних людей, "хто виконує Мінські угоди, а хто - ні".

Все це нескінченне перетягування каната ведеться навколо питання: чи можна проводити вибори, чи ні. Москва буде говорити, що можна, а Київ буде їй відповідати: "як же можна, якщо перестрілки йдуть на лінії зіткнення, кордони не передані". Москва весь час посилається, що передача українським силам кордону позначена десь там в пункті 9, а про вибори - в пункті 4 (Мінських угод, - ред). Ну добре, передайте поки ОБСЄ, але так, щоб вона реально контролювалася ОБСЄ

Мій прогноз - виборів ще довго не буде. А ось дипломатична боротьба триватиме. І ми можемо тільки побажати Україні врешті-решт її виграти.

Вас лякає заморожений конфлікт? Але виконання вимоги про міжнародні сили на лінії поділу сторін значно змінить ситуацію в кращу сторону. Це набагато краще того, чого домагається Путін. А Путін хоче провести там під своїм контролем вибори і інкорпорувати своїх бандитів в політичне поле України.

Не можна жертвувати майбутнім країни заради ілюзії відновлення територіальної цілісності

Його стратегічна мета - зберегти повний контроль над окупованою територією і зробити її формально частиною української держави, блокувавши, таким чином, європейський вектор розвитку української держави. Поки Україна ефективно від цього відбивається. Не можна жертвувати майбутнім країни заради ілюзії відновлення територіальної цілісності.

Тому я давно пропоную розглядати ці території, також як і Крим, як тимчасово окуповані. І найголовніше мати добре захищену лінію розмежування, щоб не допустити подальшої агресії Росії і відновлення кровопролиття. І рано чи пізно все це повернеться Україні.

P.S. Все вищесказане не скасовує тої обставини, що ганебно для представниці великої держави щебетати про "конструктивні переговори" з військовими злочинцями Сурковим і Рябковим. Але інших західних союзників у мене для вас немає.

Текст публікується з дозволу редакції "Апостроф"