Ми бачимо, як пропагандистська риторика, яка ще недавно відбілювала російське керівництво перед зовнішнім світом, трансформується у спробу сформувати ідеологічну базу для внутрішньої політики "закручування гайок". Якщо раніше путінський режим фокусувався на надання кремлівської бандократії зовнішнього лиску, то зараз пропонується опустити "залізну завісу" і закінчити пропагандистську стратегію по збереженні цивілізованого особи сучасної Росії.

14 квітня в прямому ефірі президент РФ Володимир Путін відповів на запитання росіян. Цього разу пряма лінія проходила в новому форматі: питань було більше, відповіді Путіна на них були коротші, кількість включень з регіонів Росії було зведено до мінімуму. При цьому, як відзначають багато експертів, особливий інтерес у глави російської держави викликали запитання про Україну, Сирію, СРСР. Тобто всього того, що до Росії і її реального стану не має жодного відношення. Росія активно втручається в українську реальність, намагаючись впливати, маніпулювати, сіяти хаос, стверджуючи при цьому, що жодної України, взагалі то, і немає. А є "Русь" - один народ, він же "братство народів" з центром в Москві, насильно розділені на початку 90-х західними "лаштунками", - пише Лариса Волошина для видання "7 днів".

Для того щоб зрозуміти, як буде будуватися російська зовнішня і внутрішня політики і як вона відіб'ється на Україні, необхідно слухати не Путіна. Він - лише квінтесенція того, що ми називаємо "російською імперською ментальністю". Володимир Путін являє собою образ "середньостатистичної" людини, яка волею долі стала вигодонабувачем концепції відродження Радянського Союзу і "Імперії, котра встає з колін". Плани, доктрини, методи і цілі, якими керується Росія - це результат роботи зовсім інших людей. Тих, для яких двополярність світу, протистояння з колективним Заходом і доктрина "ядерного стримування" - справа всього життя. Мова про своєрідну ідеологію, навколо якої формується новий російський суспільний договір.

Ми маємо справу зі спільнотою фанатиків. Але фанатиків меркантильних - добровільних рабів російської ідеї, які мріють про власних рабів

Путінська патологічна жадоба влади тут як би накладається на параноїдальну доктрину Радянського Союзу, трансформовану і вдосконалену російськими стратегами для формування в російському суспільстві печерного уявлення про ідеальний світ, де кордони, воля, повага і співробітництво, право і людина - лише інструмент для збереження самої доктрини. Цінність не в ідеї "русского міра". Сама ідея - цінність. І все інше: Росія, росіяни, Путін - повинні служити її зміцненню і поширенню. Ми маємо справу зі спільнотою фанатиків. Але фанатиків меркантильних - добровільних рабів російської ідеї, які мріють про власних рабів.

Інший високопоставлений чиновник буквально через кілька днів після спілкування російського лідера з народом дав інтерв'ю виданню "Власть", в якому назвав освіту на території колишнього Радянського Союзу незалежних держав - "сепаратизмом". Мова про інтерв'ю, в якому голова Слідчого комітету РФ, генерал юстиції Російської Федерації, доктор юридичних наук, професор Олександр Бастрикін, продемонстрував не тільки своє, а й офіційне уявлення Москви "про Росію, про західний світ і про споконвічну боротьбу з ворожими цінностями".

Нам дають зрозуміти, що в спробах зберегти правлячий режим російське керівництво всерйоз розглядає варіант остаточної самоізоляції і "пхеньянізаціі" Російської Федерації

"Впродовж останнього десятиріччя Росія, та й низка інших країн, живуть в умовах так званої гібридної війни, розв'язаної США та їхніми союзниками. Ця війна ведеться за різними напрямками - політичним, економічним, інформаційним, а також правовим. Причому, в останні роки вона перейшла в якісно нову фазу відкритого протистояння", - каже російський високопоставлений чиновник. Згадкою США запускається вже знайома нам параноїдальна маячня, привласнення оточуючим своїх мотивів і дій. Здавалося б, нічого нового. Росія устами своїх спікерів знову бреше і маніпулює, звинувачуючи США в тому, за що повинна саме вона відповідати Але нове все ж є.

Перше, що кидається в очі, це струнко вибудувана інтерпретація подій, що мали місце на території колишнього Радянського Союзу два останніх десятиліття. "Усвідомлюючи всю руйнівну силу конфліктів на грунті міжнаціональної (міжетнічної) ненависті, США зробили ставку саме на цей інформаційний елемент, - пише Бастрикін і продовжує, - на сучасному рівні розуміння проблеми очевидно, що підрив ідеологічного фундаменту СРСР, в основу якого було покладено принцип братства народів, також був ініційований ззовні і будувався на прийомах національної ворожнечі".

Говорячи про карабаський, грузино-абхазький, осетино-інгушський, придністровський збройні конфлікти, до яких радянські спецслужби і армія мали безпосереднє відношення, автор прирівнює їх до безкровного утворення незалежних держав, непрозоро натякаючи, що "право народу на самовизначення" не є сепаратизмом тільки в тому випадку, коли народ вигаданий, як у випадку з "народом Криму", або діє в інтересах Кремля, як Південна Осетія і Абхазія. "В цей же час, - продовжує Бастрикін викладати свою концепцію історії, - проходять перші масові мітинги націоналістично налаштованих громадян в Києві. Крім цього, підрив державності вівся і за допомогою антирадянської агітації та фінансування політичної опозиції в Латвії, Литві, Естонії, Грузії та інших країнах".

Озброєна до зубів країна під управлінням неадеквату, як показує північнокорейський приклад, є постійним джерелом небезпеки для своїх сусідів

Називаючи процес утворення на руїнах Радянського Союзу незалежних держав якоюсь зовнішньою спецоперацією, ключовим елементом "початкової, поки ще прихованої, фази інформаційної війни" проти СРСР, глава Слідчого комітету не намагається, як це було неодноразово, виправдати "найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття - падінням СРСР" російську військову агресію проти сусідніх держав. Квітневі тези Бастрикіна спрямовані на суто внутрішнє російське майбутнє. На основі теорії змови "США і союзників" проти "радянської сім'ї народів", автор вибудовує план "протидії ворогові". Пропонується здійснити відключення Росії від всесвітньої інтернет мережі, посилити репресії проти опозиції, ввести "презумпцію винуватості" для всіх, хто засуджує дію Кремля. Також не зайвим буде, на думку глави Слідчого комітету, передбачити в російському законодавстві автоматичне звинувачення в екстремізмі тих, хто не визнає анексії українського Криму, і піддати колективній відповідальності сім'ї і родичів "ворогів держави", позбавивши їх соціальних виплат з російського бюджету.

Окремим пунктом значиться український Крим. За аналогією з існуючим у світі переслідуванням за пропаганду фашизму, заперечення Голокосту і реабілітацію гітлеризму, Бастрикін вважає за необхідне "доповнити поняття федерального закону "Про протидію екстремістській діяльності" про екстремістську діяльність (екстремізм) таким проявом, як заперечення підсумків всенародного референдуму у Криму".

Голодувати і воювати по-справжньому? Такого договору з Путіним, який "підняв країну з колін", ніхто не підписував

Ще одна цитата, яка ясно показує, що стратегія виживання російського режиму змінилася. "Основними елементами економічного впливу стали торгові і фінансові санкції, демпінгові війни на ринку вуглеводнів, а також валютні війни ... Багато в чому результатом цих заходів стала глибока девальвація рубля, падіння реальних доходів населення, спад промислового виробництва, рецесія в економіці". Грошей у російського керівництва більше немає. І хоча відповідальність за економічний крах Росії традиційно перекладається на Сполучені Штати, ані про привабливість імпортозаміщення, ані про відповідні санкції, "відродження російського села", вже не йдеться. Все, що пропонує російський чиновник - це посилення терору проти незгодних: конфіскація майна, як міра покарання за злочин, патріотичні клуби для молоді, обов'язкові доноси, цензура.

Ми бачимо, як пропагандистська риторика, яка ще недавно відбілювала російське керівництво перед зовнішнім світом, трансформується у спробу сформувати ідеологічну базу для внутрішньої політики "закручування гайок". Якщо раніше путінський режим фокусувався на надання кремлівської бандократії зовнішнього лиску, то зараз пропонується опустити "залізну завісу" і закінчити пропагандистську стратегію по збереженні цивілізованого особи сучасної Росії.

"Досить вже грати в лжедемократії, йдучи за псевдоліберальними цінностями. Адже демократія або народовладдя - це не що інше, як влада самого народу, що реалізується в його ж інтересах. Досягнення таких інтересів можливе тільки за допомогою загального блага, а не абсолютної свободи і свавілля окремих представників суспільства", - закликає Бастрикін. Нам дають зрозуміти, що в спробах зберегти правлячий режим російське керівництво всерйоз розглядає варіант остаточної самоізоляції і "пхеньянізаціі" Російської Федерації.

Путінська патологічна жадоба влади тут як би накладається на параноїдальну доктрину Радянського Союзу, трансформовану і вдосконалену російськими стратегами для формування в російському суспільстві печерного уявлення про ідеальний світ

Не варто обманюватися щодо можливості жити пліч-о-пліч з подібним державою. Озброєна до зубів країна під управлінням неадеквату, як показує північнокорейський приклад, є постійним джерелом небезпеки для своїх сусідів. Україна тут виявляється в дуже вразливому становищі.

Але одночасно варто обманюватися щодо можливостей російського керівництва провернути задумане. Для російського обивателя ідея "русского мира" і відродження Радянського Союзу приваблива до того часу, поки є надія на поліпшення свого особистого добробуту за рахунок захоплених територій і розширення кордонів шляхом військової і політичної гри. Голодувати і воювати по-справжньому? Такого договору з Путіним, який "підняв країну з колін", ніхто не підписував. У Росії немає ані коштів, ані ідейних мас для того, щоб встановити на своїй території закритий режим. А це означає, що подібний план приречений на провал, як і всі попередні.

Текст публікується з дозволу редакції "7 днів"