Нідерланди і Панама: як вони разом зашкодили європейській мрії України
Голландський референдум щодо Угоди про асоціацію ЄС із Україною, що відбувся 6 квітня, дав євроскептикам і російському президентові Путіну багато приводів для святкування. Незважаючи на низьку явку – лише на 2% більше за необхідний мінімум – референдум мобілізував євроскептиків. А більшість голландців, які практично нічого не знали про Україну до збиття літака MH17 майже два роки тому, проігнорували його
Перемога прихильників "Ні" відобразила підйом рівня ксенофобії й антиєвропейських настроїв по всій Європі. Вони стали можливими завдяки тому, що брюссельські чиновники не мають демократичного мандату та приймають рішення без консультацій із громадянами об'єднаної Європи. Результати голосування засвідчили: уявлення про голландців та інших європейців як про "лібералів" не зовсім відповідає дійсності. Адже прихильників расизму, антисемітизму та ісламофобії там навіть більше, ніж в Україні. Наприклад, в Україні чисельність нападів, мотивованих антисемітизмом, помітно менша, ніж у Західній Європі, і значно менше людей підтримують на виборах праворадикальні партії.
Результати голландського референдуму закривають двері до членства в ЄС не лише для України, а й для Туреччини та країн колишньої Югославії. Українським політикам буде важче переконувати власних громадян приймати болючі реформи заради європейської інтеграції. Перемога "Ні" також може спонукати більшу кількість британців проголосувати за вихід їхньої країни з ЄС під час червневого референдуму.
Результати голландського референдуму закривають двері до членства в ЄС не лише для України, а й для Туреччини та країн колишньої Югославії
Усі ці наслідки сприяють досягненню стратегічної мети Путіна зі знищення ЄС і НАТО та їх заміщення аморфною "європейською безпековою структурою" на чолі з ОБСЄ, у якій Росія матиме право вето.
У 2010 році український президент Янукович відмовився від мети членства в НАТО на користь цього колись радянського, а тепер путінського проекту. Якщо Дональд Трамп переможе на президентських виборах у США (з допомогою колишнього політичного технолога Януковича та Ахметова Пола Манафорта, який тепер працює на Трампа), його пропутінські й антинатівські висловлювання пришвидшать дезінтеграцію ЄС і НАТО. Із 4 кандидатів у президенти США, що лишилися, лише республіканець Круз і демократка Клінтон прихильно ставляться до потреб національної безпеки України та європейської інтеграції.
Очевидно, що результати голландського референдуму призведуть до звинувачень з обох боків.
В Голландії було докладено дуже мало зусиль, щоб мобілізувати прихильників кампанії "Так". Подібні референдуми неодмінно спонукають до активних дій противників чого-небудь (зокрема ЄС), і в цьому випадку крайні праві та крайні ліві голландські партії об'єдналися, аби агітувати за кампанію "Ні". Набагато важче мобілізувати тих, хто підтримує позитивне голосування, прихильниками якого були більшість партій у центрі політичного спектру.
Чи зробив Київ достатньо для того, щоби допомогти кампанії "Так"? Мешкаючи в Голландії, я цього не відчув. Попри те, що я повідомляв чиновникам президентської адміністрації, що, будучи громадянином ЄС, готовий агітувати за Україну, українські дипломати так і не звернулися до мене. Зрештою я звернувся до представників кампанії "Так", і вони допомогли мені опублікувати дві статті для голландських газет і провести лекції в Лейденському і Маастрихтському університетах.
Слабка робота офіційного Києва не має дивувати, зважаючи на те, що діючого посла України в Нідерландах Олександра Горіна призначили на цю посаду ще в часи Януковича у 2011 році. Сам Горін родом із Донецька.
Тому цілком зрозуміло, що український посол і його співробітники зайняли пасивну позицію щодо референдуму. Варто поставити питання: чому після майже двох років при владі президент Порошенко так і не змінив посла Горіна, навіть знаючи про наближення референдуму в Голландії? Очевидно тому, що Горін був заступником Порошенка, коли той обіймав посаду Міністра закордонних справ у 2009-2010 роках. Видається, що для Порошенка принципи непотизму важливіші за стратегічні інтереси України.
Чи вчинив президент Порошенко щось незаконне, насправді не має значення, оскільки в громадській думці ці матеріали підтвердили глибоко вкорінені стереотипи, що Україна є осередком корупції
Прикрою новиною для України стало також оприлюднення так званих панамських документів за кілька днів до голосування в Нідерландах. Чи вчинив президент Порошенко щось незаконне, насправді не має значення, оскільки в громадській думці ці матеріали підтвердили глибоко вкорінені стереотипи, що Україна є осередком корупції. Під час мого виступу в Маастрихтському університеті за день до референдуму мене запитали про панамські банківські рахунки Порошенка.
Стереотипи ніколи не виникають на порожньому місці, вони завжди містять якусь частку істини. Згідно з індексом сприйняття корупції Transparency International 2015 року, із 15 колишніх республік СРСР лише 3 – усі в Середній Азії – мають гірші показники, ніж Україна. Багаті енергетичними ресурсами Росія, Казахстан і Азербайджан та авторитарна Білорусь мають нижчий рівень корупції.
В Україні стабільно високий рівень корупція зберігається з 1990-х. І ні Помаранчева революція, ні Євромайдан не змогли це змінити. Єдиний випадок, коли Україні вдалося помітно покращити свій рейтинг, спостерігався у 2005-му, коли Юлія Тимошенко була прем'єр-міністром. Тоді її рішення на кожному етапі блокував секретар Ради національної безпеки та оборони Порошенко.
Майже 20 років тому Павло Лазаренко втік з України і намагався потрапити до Швейцарії, використавши панамський паспорт. Його почали називати "панамський Павло". Порошенко не купував панамського паспорту, однак видається, що хотів ухилитися від сплати українських податків – подібно до всіх українських олігархів – тоді, коли бюджет був практично порожнім, а військові та добровольці відчайдушно протидіяли путінському плану з розчленування України.
Після майже двох років президентства Порошенка для українських і західних експертів уже зрозуміло, що "панамський Петро" повторює шлях Ющенка: в обох забракло політичної волі виконати вимоги революцій у ключових сферах правосуддя, корупції та верховенства права. Україна стане європейською країною лише тоді, коли покарають тих, хто викачував гроші з бюджету завдяки грандіозним корупційним схемам, віддавав накази вбивати протестуючих і вчиняв державну зраду. Україна ще далеко від цієї мети.
Доки з'являться політичні лідери, для яких їхня країна важить більше, ніж офшорні банківські рахунки, європейські країни, такі як Нідерланди, продовжуватимуть скептично ставитись до європейської інтеграції України.
