Хто сяде на "електричне крісло" голови уряду?
Наступний парламент, якщо обирати його просто зараз, буде ще гіршим за чинний
Ситуація з урядом має вигляд безнадійної. Прем'єр заявив про три варіанти виходу із кризи (переформатування складу Кабміну, новий уряд і дострокові вибори). Президент розпочав консультації з парламентськими фракціями про варіанти нового складу КМ. Та я не можу відповісти собі на одне запитання. Як п'ять із шести фракцій Верховної Ради, що отримали конституційну більшість під гаслами європейської інтеграції і реформ 2014 року, змогли позбутися (хотів написати інше слово, але утримаюся) довіри українців за неповні півтора року?
Нинішній парламент - не ідеальний. Я виділив би з його складу щонайбільше 50 осіб, із якими можна йти далі і змінювати країну. Небагато, але цього вистачить для початку. Але скажіть, сильно порозумнішав український виборець із 2014 року, якщо зростають рейтинги популістів? Тому варто відкинути популістську нісенітницю про необхідність дострокових виборів, оскільки наступний парламент, якщо обирати його зараз, буде ще гірший за нинішній. Чому це чудово розуміють і бачать із США і ЄС, але наполегливо не хочуть бачити українці?
Зміна прем'єра не вирішить глибинної кризи у владі
Немає питань до переформатування уряду. Водночас я давно залишив ілюзії, що можна про щось розмовляти з Тимошенко і Ляшком. Тут навіть лікар не допоможе. Але є, наприклад, "Самопоміч". За неї голосували й голосують орієнтовані на Європу виборці. Небажання Андрія Садового стати прем'єром сьогодні цілком зрозуміле. Садовий - один із кращих, якщо не найкращий сіті-менеджер у країні й має перспективу поборотися за крісло президента. Тому сідати в електричне крісло на його місці я теж не став би.
Але хто сказав, що дострокові вибори ВР вигідні йому, а не Тимошенко й Саакашвілі? Тому непопулісти (БПП, НФ і та ж "Самопоміч") повинні об'єднуватися заради країни. Отже, насправді охочих зайняти місце Яценюка з осудних політиків - небагато. Не хочуть звільнення Яценюка й американці з європейцями. Надто багато вкладено, і в цілому, попри претензії, уряд їх влаштовує. Та й розуміють вони, що зміна прем'єра не вирішить глибинної кризи у владі, основа якої - недовіра й неготовність грати в командну гру. Війна дала українським політикам усі шанси, щоб забути про розбрати. Трагічно, що цього не сталося. Верховна Рада піде, але має зробити це в відведений час. Інакше скотиться до популізму і краху. І не кажіть, що вас не попереджали.
