Лише кожен шостий готовий платити за півострів із власної кишені

Незабаром ми почуємо безліч думок, що люди були обдурені пропагандою і що вони "не відали, що творять"

Післясмак від анексії

Будь-яке суспільство будується за одними й тими ж пропорціями. Має 15 відсотків прихильників одного полюса, стільки ж - іншого, а посередині - інертна більшість. Вона примикає до тих, за ким бачить силу. І те, що сьогодні відбувається в Росії, б'є саме по останніх.

Якість будь-якого суспільства вимірюється не його фінансовим благополуччям. Вона вимірюється тим, чи змогло це суспільство домовитися про поняття добра і зла. Про те, що можна робити й чого робити не можна.

Те, що фіксують соціологи - небажання платити за територіальні надбання Росії - це ніщо інше, як мовчазний протест. - Пише Павло Казарін для Крим.Реалії. - По мірі погіршення ситуації він так само беззвучно наростатиме. Люди не голосуватимуть за владу, намагатимуться шукати кульку під "альтернативними" партійними ковпачками на виборах - не розуміючи, що жодної кульки там немає (тому що її дуже давно передбачливо вилучили звідти). Вони все далі впадатимуть у мовчазну фронду й час од часу поглядатимуть на ті 10%, яких сьогодні прийнято називати "п'ятою колоною".

Достатньо скинути баласт у вигляді Центральної Азії, щоб мати добробут

Ще нещодавно для більшості риторика телевізора потрапляла в унісон із побутовими відчуттями. Але наростаючий дисонанс між розмовами про "відродження країни" і реальністю, даною у відчуттях, не може минути безслідно. Ідеологічний авангард реваншизму може скільки завгодно говорити про те, що, мовляв, "переживемо знову 1990-і - нам не звикати", але більшість не хоче повернення у 1990-х. Воно хоче нульових. Воно вибрало нинішню владу саме тому, що з її приходом "дев'яності" закінчилися - а не для того, щоб вони повернулися.

Крим для них - це абстракція. Левова частка "людей більшості" туди не їздила, віддаючи перевагу дачі або Єгипту. Приєднанню півострова аплодували, тому що це була вишня на торті ментальної величі. Так само, як аплодують перемозі футбольної збірної - але ж ніхто не готовий платити за пропущені командою голи.

Ті настрої, які поки що лише народжуються, нагадують настрої перед 1991-м. Тоді була популярною думка, що достатньо скинути баласт у вигляді Центральної Азії, щоб мати добробут. І я не здивуюся, якщо в Росії рано чи пізно саме Крим стануть звинувачувати в тому, що 70% населення країни втратили прибуток. Тому що півострів для інертної російської більшості - це верхні яруси потреби Маслоу: ті, що про самоповагу й самоактуалізацію. Але верхні яруси актуальні лише тоді, коли задоволені нижні. А саме з ними зараз відбувається біда - і біда ця відбувається саме через приєднання півострова.

Незабаром ми почуємо безліч думок, що люди були обдурені пропагандою і що вони "не відали, що творять". Але в цьому й полягає важливий момент. А саме - людина відрізняється від тварини рефлексією, здатністю розуміти складність навколишнього світу і наслідки своїх вчинків. Якщо ж людина налаштована на задоволення простих інстинктів, то вона мало чим відрізняється від братів наших менших. Тих, яких вона благополучно споживає, виправдовуючи себе, що це - "всього лише тварини".

Ласкаво просимо у світ без рожевих окулярів.

Copyright © 2016 RFE / RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

3

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Єгор Стадний Директор аналітичного центру CEDOS
Олександр Поліщук Військовий дипломат, аналітик Фонду "Майдан закордонних справ"
Андрій Таїцький Викладач англійської мови. Працює у В'єтнамі
Сергій Тарута Народний депутат, лідер партії "Основа"
Вероніка Мудра Голова громадської організації "Біла Стрічка"
Погода