Навіщо бойовики ДНР-ЛНР звинуватили Україну в зриві Мінських домовленостей? Навіщо збираються провести свої "вибори", підготовка до яких вже почалася, а також чому Кремль хоче замінити ватажків незаконних "республік"?

Звинувачення сепаратистів на адресу України були цілком очікуваними. - Пише російський політолог Дмитро Орєшкін для "Апострофа". - Я вже неодноразово казав, що військова фаза конфлікту на Донбасі закінчилася. Ресурсів для її продовження не мають обидві сторони. При цьому Мінськ-2 сприймається як документ, що посприяв переходу від гарячої війни до холодної. Його реалізація ніколи не буде завершена, оскільки сецесія (відділення регіону від держави) завжди супроводжується правовою неясністю. Так що, свою роль Мінські угоди вже виконали.

Навіть у Москви немає повного контролю над ситуацією на Донбасі

Зважаючи на те, що так звані ДНР і ЛНР не можуть вести війну і знаходяться в ніким не визнаному статусі, вони гратимуть на символізмі. Важливу роль у цій грі відведено виборам, які в очах сепаратистів забезпечать їхню "легітимність". Це голосування ватажки самопроголошених "республік" проведуть через те, що їм більш нема чого робити. При цьому ще й покажуть, що саме їхня сторона виконує Мінськ-2, оскільки там є пункт про проведення голосування на окупованій частині Донбасу. Не звертатимуть уваги на те, що цей виборчий процес ніхто не визнає.

Не виключаю сценарію, при якому вибори на Донбасі можуть бути використані Москвою для того, щоб відносно плавно замінити нинішніх ватажків бойовиків. Безумовно, Кремль хотів би цього, оскільки подібний крок дозволить йому оптимізувати систему управління самопроголошеними "республіками". Більш того, на мою думку, керівництво РФ хотіло б об'єднати так звані ДНР і ЛНР в одне утворення. Але справа в тому, що навіть у Москви немає повного контролю над ситуацією на Донбасі.

Нинішні ватажки так званих ДНР і ЛНР живуть за логікою військового стану. Їхня влада спирається на гвинтівку. Тому ні Захарченко, ні Плотницький нізащо не відмовляться від персонального керівництва військами. Бо тільки війська забезпечують їх перебування при владі. Саме тому створення єдиної армії цих анклавів неможливе. Плотницький хоче контролювати свої військові групи, а Захарченко - свої. Саме для цього він воював із "Троєю". Москва хотіла б, щоб на основі ДНР і ЛНР створили єдину територію, якою керував би Кремль, і щоб цей регіон хоч якось сам себе забезпечував. Тому що зараз ці анклави практично в повній мірі висять на дотаціях з РФ. А оскільки у Росії зараз грошей немає, їм потрібен мир.

Я впевнений, що плани по силовому усуненню Плотницького і Захарченка у Москви є

Певною мірою Кремль хоче натиснути на ватажків бойовиків, проте побоюється їх опору. Силове зачищення з фізичним усуненням неугодних стане черговою війною на Донбасі. Щоправда, вона вже триватиме тільки всередині так званих ДНР і ЛНР. Зараз важко говорити про терміни подібного розвитку подій, але вони цілком можливі. У такому випадку у виграші буде Україна, яка буде стояти осторонь і дивитися, як бойовики на Донбасі мочать один одного. Росія не хоче доводити ситуацію до такого стану. Тому зараз Кремль говорить із ватажками самопроголошених "республік" мовою економічного диктату. Він у буквальному сенсі шантажує їх: "Якщо ви не зробите того і того, ми перекриємо потік грошових коштів".

Зараз Москва налаштована на мирний діалог із так званими "республіками". Я впевнений, що плани по силовому усуненню Плотницького і Захарченка у Москви є, але сумніваюся в тому, чи є у неї ресурси для реалізації цих планів. Виходить, що керівництво Росії потрапило на Донбасі у власний капкан, поставивши на чолі "республік" гопників зі зброєю. Тепер останні будуть легітимізувати самі себе, оголошуватимуть себе важливими вождями і висмоктуватимуть ресурси з РФ, що, знов таки, не на руку Кремлю.

Передруковується з дозволу редакції "Апострофа"