Коли слово "Україна" стане модним в Європі
У Брюсселі не розуміють, чому люди помирали на Майдані під прапорами Євросоюзу. Чому не можна було залишити Януковича президентом ще на декілька місяців. Чому Україна не розвалилася на шматки і чому українці так затято відмовляються визнати війну громадянською
Чого не розуміють в Брюсселі
У Брюсселі майже нічого не розуміють. У Брюсселі не розуміють, чому люди помирали на Майдані під прапорами Євросоюзу. Чому не можна було залишити Януковича президентом ще на декілька місяців. Чому Україна не розвалилася на шматки і чому українці так затято відмовляються визнати війну громадянською. Не розуміють, яку величезну реформаторську роботу ми виконали і чому цього страшенно мало. Чому народ постійно невдоволений. Чому є багато охочих відправити уряд у відставку. Чому рейтинг прем'єра був високий і так швидко впав до нуля. Хто такі волонтери й навіщо вони. Чому Мінські угоди не мають жодного відношення до реформ та євроінтеграції і який взагалі в них сенс. Чому всі дуже хочуть побачити нові імена в політиці і чому їх немає. І як так трапилося, що громадянське суспільство - сильне, а держава - слабка. І чому українці "розгойдують човен" і відмовляються прийняти ідею стабільності, і хочуть нових виборів. І чому мета Кремля - не Україна, а сам Євросоюз. Нічого цього в Брюсселі не розуміють. Тому що ми їм не розповідаємо. - Пише Валерій Пекар для Site.ua
Старенька Європа стала розсудливою, пережила жахи світових воєн і досягла масового добробуту. Вона забула молодість і з острахом поглядає на свою юну племінницю, що переживає всі проблеми дорослішання одночасно
Інформаційне поле наповнене російською пропагандою, а новини з України - завжди негативні: скандали, обстріл, знову скандали. Ми залишаємося "на радарі" Євросоюзу, але відображаємося на екрані не як молоде перспективне "дарование", яке засяє всіма гранями таланту, щойно його підтримають, а як проблемний насуплений підліток із поганими звичками, від якого одні прикрощі, і добре було б його швиденько позбутися й полегшено зітхнути.
Річ у тім, що Україна - занадто молода. Європа сама була така всього лиш 200 років тому. 200 років тому Європа прагнула до модернізації й заміни відсталих політичних еліт, що не пускали її в майбутнє. Європа виривалася з лещат рабства й прагнула до свободи й гідності. Тоді вершились революції і творилися політичні нації. Тоді вперше відкривалися економіка й політика, і це було не завжди легко й приємно. Тоді складалися з осколків сучасні країни і вибудовувалися сучасні державні апарати. Відтоді старенька Європа стала розсудливою, пережила жахи світових воєн і досягла масового добробуту. Вона забула молодість і з острахом поглядає на свою юну племінницю, що переживає всі проблеми дорослішання одночасно. І страшенно хочеться кудись її прилаштувати, щоб не мати цих проблем.
Але Україна потрібна Європі. Європа розуміє, що це - ключовий елемент європейської безпеки. Віддати Україну сьогодні - означає отримати величезні проблеми завтра. Перемігши, Кремль (а насправді - Луб'янка, що перемогла) негайно візьметься розгойдувати європейський човен на всі боки через підтримку правих і лівих радикалів, терористів і пораженців, через куплені медіа й продажні "інтелектуальні товариства", блокування роботи міжнародних організацій, через повітряні й морські провокації, а то й через "зелених чоловічків" де-небудь під Нарвою чи Даугавпілсом. Не кажучи вже про те, що чорна діра на сході породить потоки біженців, непорівнянні з нинішніми. Але все це буде коли-небудь згодом. А зараз виборці хочуть миру й хороших новин, хочуть вільно торгувати з Росією. І занадто велика спокуса згорнути проблеми й засунути кудись у шафу, геть з очей.
Літня тітонька Європа побачить у дикій дівчинці-підлітку не джерело нескінченних проблем і порушницю спокою, а сильну молоду особу, що нагадує її замолоду
Тому наше завдання - розмовляти з Європою. Говорити її мовою, використовуючи для цього всі механізми. Призначити нарешті посла в Брюсселі (як ми можемо собі дозволити не мати представника в столиці Європи?). Призначити посла України в НАТО. Регулярно десантувати в Брюссель і головні європейські столиці українських філософів і діячів культури, проводити круглі столи, конференції, відкриті лекції й виставки. Публікувати статті в європейських медіа. Проводити візити на вищому рівні. Дати необхідні ресурси українським дипломатам. Розповідати про досягнення (адже #перемоги у нас вистачає навіть на тлі нескінченної #зради). Говорити про проблеми зрозумілою мовою. Вписувати все це в європейський контекст.
Коли літня тітонька Європа побачить у дикій дівчинці-підлітку не джерело нескінченних проблем і порушницю спокою, а сильну молоду особу, що нагадує її замолоду, що помиляється через свою молодість і незрілість, але долає виклики й готова бути надійним партнером в обороні і творенні, - тоді слово "Україна" стане модним в Європі.
