Найстрашніше, що немає нічого простішого, ніж повертати вкрадені гроші
Ми чемпіони світу за кількістю органів по боротьбі з корупцією. Ні в кого немає такої кількості органів по боротьбі з корупцією. В жодного уряду. Тільки корупція є в нас, а не в них
Кількість антикорупційних організацій зростає в неймовірній, якійсь зовсім ненормальній прогресії. Результату - жодного. Це так ганебно, що навіть дивно. Якби я був корупціонером, близьким до джерел влади, все одно розкрив би хоч декілька показових злочинів. Умовно кажучи, розбомбив би пару великих корупціонерів, особливо з минулого режиму, і хоч щось показав би публіці. Аби народ трохи заспокоївся і сказав: "Та ні. Не все так просто. І не все так погано. Може бути погано, але не так".
Враховуючи, що деякі зміни в країні відбуваються - не в сенсі боротьби з корупцією, а під тиском суспільства - безліч галузей стають менш корупційними: державні закупівлі, те ж міністерство економіки, якісь крихітки нам кидає військова прокуратура - там і справді відбуваються зміни. Якби мені треба було зімітувати серйозну роботу в цьому напрямі, я б до цих змін, що так чи інакше відбуваються, додав справи щодо, умовно кажучи, злодіїв, які втекли, або щодо тих, які не втекли і сидять сьогодні в парламенті, і суспільство захоплено сказало б: "Вау! Почалося! Ура!". Так вони навіть цього не роблять! Рівень безсоромності такий, що навіть показові виступи ніхто не хоче нам влаштувати. Що, в принципі, наштовхує на погані роздуми.
Рівень безсоромності такий, що навіть показові виступи ніхто не хоче нам влаштувати
Корупцією у верхніх ешелонах влади має займатися новостворене НАБК - Національне агентство по боротьбі з корупцією. Чи робить воно це? З одного боку, можна сказати, минуло занадто мало часу. Де-факто вони нещодавно почали працювати й отримали прокурорів. Коли обрали антикорупційного прокурора, як пам'ятаєте, не без скандалу, відтоді вони ніби почали працювати, тому, формально, рано висувати претензії до них. Не рахуючи деяких дрібниць. Нам декілька місяців говорили, що в них прокурора немає, але вони тяжко працюють, вивчають справи і, як тільки їм дадуть прокурора - ми побачимо деякий результат. Чи побачили ми його? Ні, звісно. Нічого ми не побачили.
Тим паче, що якимось дивом запуск цієї структури з усіма надіями, що покладали на неї, співпав із такою річчю, як скасування передання ним колишніх справ щодо цієї ж високопоставленої корупції.
Їм не дають ці справи, бо незрозуміло, наскільки вони дисципліновані й чи виконуватимуть команди згори. Що це означає? Дай їм сьогодні справи, і вони одразу зрозуміють, яку кількість речових доказів там уже продали, вкрали тощо. Вони одразу побачать, наскільки коректно формулювали запити слідчі і прокурори.
Нещодавно мені показали це на конкретному прикладі. Надсилають міжнародний запит щодо кримінальної справи, пов'язаної з колишнім високопосадовцем - міністром. Там вказується, що просять прокуратуру якоїсь країни, умовно кажучи Кіпру, перевірити такі-то рахунки - якусь кількість рахунків. А найжирніший, найголовніший - "випадково" пропускають! Тобто, відповідно, "пропускають" і всі рахунки, звідки на нього йшли гроші. Їх ми теж вже не побачимо. А ті рахунки, стосовно яких надсилали запити, вже порожні. Там уже нічого немає. Розумієте? Відбувається такий організований, майже безсоромний саботаж розслідувань щодо корупції, що дивуєшся!
Подивіться. Які ще докази кому потрібні. Скільки грошей вони повернули насправді, ця наша Генеральна прокуратура й інші прокуратури? Скільки грошей вони повернули з украденого? За часів Генерального прокурора Махніцького вони називали цифру - 100 млрд, украдених із країни. Потім ніби її зменшили до 70 млрд. Міжнародні інстанції говорили про 50. Нехай буде 50. Нехай буде 25. І де вони? Де ці 25 млрд? Скільки з них повернули? Та нічого вони не повернули! Розумієте? Ми практично нічого не отримали, окрім націоналізованого Межигір'я.
Після такої ганьби, як скасування санкцій Портнову в суді Люксембурга, виганяти потрібно не лише Генерального прокурора, а й усю Генеральну прокуратуру
Окрім горезвісних нафтопродуктів Курченка, держава практично нічого не отримала. З усього вкраденого нічого не повернули. Абсолютно відверто, усім відома "БРСМ нафта" дотепер залишається в тих же руках. Умовно в тих же. Там напевно вже "прокурори постмайданівські" давно згуртувалися. Але принципово ніхто не потурбувався, щоб відсудить і повернути вкрадене державі. Погодьтеся, там чималі гроші. У Курченка в Німеччині працює мережа автозаправок. Хтось їх забрав? Ми про неї знаємо.
Навпаки. Сьогодні ми бачимо чудовий випадок, коли хлоп'ята починають знімати арешти. Вже знімають арешти на багато мільйонів доларів. Тому що, бачте, українська Генеральна прокуратура не може довести, що з цього приводу в Україні тривають розслідування. Арешт наклали в рамках санкцій - не кримінальної справи, а в рамках санкцій - тобто, це ніби Україні превентивно допомагають. Добре, заарештували майно - давайте кримінальну справу, давайте повертатимемо це майно. Україна ж нічого не дає. Мало того! Ще й видає довідки, що проти них жодні справи не розслідуються. Ось і знімають арешт.
Подивіться, що робить Портнов із цією Генеральною прокуратурою. Не пам'ятаю точно прізвище прокурора американського - Витвицький (колишній Генеральний прокурор США - прим. ред), здається, українець за походженням. Він бере участь у нашій боротьбі. Він сказав, що після такої ганьби, як скасування санкцій Портнову в суді Люксембурга, виганяти потрібно не лише Генерального прокурора, а й усю Генеральну прокуратуру. Тому що це міжнародна ганьба.
А знаєте, що найстрашніше? Що, насправді, немає нічого простішого, ніж повертати ці гроші. Тобто, все настільки просто, що навіть соромно. Сам факт, що іноземці присилають нам інформацію, що "заарештовано в рамках санкцій, умовно кажучи, 60 млн доларів, які належать фірмі Х, бенефіціаром якої є пан Арбузов, наприклад". Цього вистачає, щоб тут порушили кримінальну справу проти пана Арбузова за незаконне збагачення. І сам факт існування цих грошей є доказом цього незаконного збагачення. Отже, елементарні процедури існують, щоб ці гроші можна було заарештувати, а згодом і забрати в бюджет України.
Те, що відбувається - це настільки волаюче, це настільки неприкрито мерзотно, ганебно й жахливо, що навіть не знаю, якими словами це описувати
Щоб повернути ці гроші в Україну, потрібно правильно оформляти кримінальні справи й писати запити, відповідати на них. Нічого цього не відбувається, тому гроші списуються. Абсолютно точно відомо, що є $80,5 млн, які в березні стануть латиськими, хоча вони - українського походження. Але їх спишуть до латиського бюджету, тому що ми не виконали дій, що просили від нас за міжнародним правовим дорученням, або відписували їм якусь нісенітницю, що "Ваш фігурант відсутній в Україні", або "Не вдалося знайти" тощо. І вони настільки розсердилися, що не хочуть нам відповідати, мати справу з нашою країною. Вони говорять: "Ми чудово спишемо ці гроші до свого бюджету".
Ось така історія. Те, що відбувається - це настільки волаюче, це настільки неприкрито мерзотно, ганебно й жахливо, що навіть не знаю, якими словами це описувати.
Боротьба з корупцією - це єдина галузь, про яку не можу сказати майже нічого приємного. Не вважаю, що в країні нічого не відбувається. Бачу зміни. Ви, напевно, читали статтю Андреаса Умланда, де він говорить, що українці ще не розуміють, скільки змін у них відбувається, і як у них запрацюють нові закони, реформи за декілька років? Це правда. Дуже багато що відбувається позитивного в країні. Багато хто не цікавиться тим, що глибоко відбувається, не розуміє, скільки змін у країні відбуваються зараз. Вони є. Просто вони, на жаль, не так помітні. Але вони є. І вони істотні.
А ось в боротьбі з корупцією ми поки що перебуваємо на жахливому рівні. Поки що ми повністю підмінили її фікцією - створенням нових органів, ухваленням антикорупційних законів, що не працюють, переговорами, поїздками на Захід, до різних країн, обміном досвідом, "скликанням" з'їздів антикорупційних - різноманітною політичною тріскотнею. Тільки не реальною роботою.
Хтось дуже влучно сказав, що "українці не борються з корупцією - вони створюють організації по боротьбі з нею". Ми чемпіони світу за кількістю органів по боротьбі з корупцією. За це я вам відповідаю. Не жартую. Ні в кого немає такої кількості органів по боротьбі з корупцією. В жодного уряду. Жодна розвинена країна світу не ухвалила й малої частки такої кількості законів, що ми ухвалили, по боротьбі з корупцією. Тільки корупція є в нас, а не в них.
Скорочено. Повний текст читайте у блозі Лариси Волошиної
