На рівні розмов деякі місцеві начальники крутять пальцем біля скроні і кажуть, що Москва з глузду з`їхала

Коли у Кремля закінчаться гроші: чи загрожує Росії розвал?

У Росії завжди будь-яка економічна криза набуває географічного виміру. Так відбувається тому, що економіка дуже централізована: всі гроші йдуть з Москви. Це такий принцип організації політичного простору - нехай райони залишатимуться біднішими, проте залежними. Самі регіони мало що можуть заробити. Саме тому у нас менше 10 регіонів-донорів і, відповідно, з 85 суб'єктів федерації мінімум 76 - це реципієнти, що в тій чи іншій мірі отримують дотації від федерального центру. Тому, звичайно, вони мусять дивитися в рот Кремлю. Що і роблять. - Пише російський політолог Дмитро Орєшкін для Апостроф

Більше половини регіонів у переддефолтному або навіть дефолтному стані

Але якщо у Кремля закінчаться гроші, то місцева влада зазнає подвійного стресу. З одного боку, Кремль вимагає від них виконання якихось соціальних зобов'язань, у тому числі тих обіцянок, які Путін роздавав у 2012 році, а з іншого боку - грошей-то немає. Більше половини регіонів у переддефолтному або навіть дефолтному стані. Тому місцевому керівництву доводиться якось пояснювати це своєму населенню.

Пояснює воно традиційним шляхом: "Москва не дає". Такі звернення дуже добре підтверджують тезу, що криза набуває географічного виміру. "Москва в усьому винна".

По великому рахунку, у цьому є своя логіка, але вона мультиплікується: "ми тут страждаємо, а Москва живе як сир у маслі за наш рахунок". Це не зовсім вірно, але для людей це вже значення не має, їм треба когось призначити винним. Ось вони такого винуватого вбачають у Москві.

Тому, теоретично, кожен регіон починає нервувати і схильний звинувачувати Москву. Але треба мати на увазі, що і в Російській Федерації, і в Радянському Союзі в останню чергу починають звинувачувати Москву найдепресивніші регіони, тому що вони найсильніше залежать від дотацій. Коли розпадався СРСР, найбільше претензій до Москви було у прибалтів, досить просунутих в економічному сенсі.

В Російській Федерації в останню чергу починають звинувачувати Москву найдепресивніші регіони

Зараз непогано почуваються регіони, які можуть збільшувати видобуток нафти, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції, тому що з`явилася ніша на місці витісненого імпорту - українського, турецького і так далі, також регіони, що пов'язані з військово-промисловим комплексом, бо Путін дуже багато виділяє з бюджету на оборону і, що найцікавіше, цей бюджет не ріжеться. Тому всі, хто виробляє військову техніку, кризи поки не відчувають.

Що стосується конкретно Чечні, то вона на 80 % дотаційна, тому останнє, що робитиме, - боротиметься за економічний суверенітет. Їй це зовсім невигідно. Теоретично, є нафта, яку можна видобувати, але у неї для цього немає ресурсу, їй набагато простіше і вигідніше отримувати гроші з Москви. Але ситуація складніша: Кадиров, дійсно, створив фактично, суверенну державу, яка має своє право, свою економіку, хоч і дотаційну, він домігся того, що його фактично не контролюють. З центру ніхто не сміє просити звіт про те, як він витрачає гроші. А Кадиров їх витрачає так, як йому зручно. Він добре влаштувався. Але говорити про те, що він готовий до відділення, - смішно.

Що стосується решти регіонів: на рівні розмов деякі місцеві начальники крутять пальцем біля скроні і кажуть, що Москва з глузду з`їхала. Ну а що вони можуть ще зробити? Грошей у них немає, а Москва їм сильно не дає. Просити-то вони можуть скільки завгодно, але якщо будуть виступати - це може означати кінець їхньої політичної кар'єри.

Деякі місцеві начальники крутять пальцем біля скроні і кажуть, що Москва з глузду з`їхала

Так що це все поки сфера пропагандистських міркувань. Хоча сама по собі система вертикальної та унітарної путінської влади дуже жорстка, вона недостатньо адаптивна, створює потенційні ризики розпаду. Якщо ситуація в економіці не налагодиться, і якщо не можна буде знову купувати лояльність регіонів за рахунок дотаційного забеспечення їх, то рано чи пізно Кремлю буде висловлена ​​претензія: "що ж ви, панове?"

А дійсно, що робити губернаторам? Їм треба відповідати, а грошей для цього немає. І немає можливості самим заробити, бо ініціатива жорстко контролюється Москвою. З іншого боку - вони самі не надто ініціативні, бо перебувають у рамках системи регіональної корупційної скупки лояльності: їм дають бюджет, вони їм розпоряджаються, і Кремль крізь пальці дивиться на їхню діяльність у регіоні. Всіх все влаштовує.