Прощання з Україною

Коли спаде ця піна - на березі залишиться тільки справжнє, життєздатне. А поки вирує бруд, замішаний на крові - краще відступити

Ось вже другий день нагнітається істерія навколо теми "росіяни, забирайтеся геть!" Ні, не так: "Кацапи, сидіть у своїй Рашке і не лізьте! .." Причому ненависть іде саме від українців, але екстраполюється чомусь не на Стрєлкова -Гіркіна або умовного Гобліна, що міцно засів у окупованому Криму, а - на журналістів: А. Бабченка, Є. Левковича, В. Івлєву, мене... Слідом за Аркадієм, що вже висловив свою думку з даного приводу, я просто зобов'язаний внести деякі доповнення.

Ми з моєю дружиною Марією Орловською були в Криму в дні оформлення окупації. Приїхали лише для того, щоби неупереджено зафіксувати цей путінський злочин. Зняли фільм "Український щоденник". Потім ми приїжджали ще два рази у Київ: у квітні та вересні 2015 року - щоб поспілкуватися, "навести мости", спробувати змістити вектор ненависті в сторону взаєморозуміння, розповісти про те, що біда у нас - одна: це - спадщина "совка", з яким ми боремося. Українці - зі зброєю в руках, а ми - зі словом правди напереваги. Не приховую, в останній наш приїзд ми припускали ймовірність того, що залишимося попрацювати на одному з українських телеканалів.

З'ясувалося, що справді незалежні журналісти в Україні не потрібні: всі медіаресурси вже "лягли" під "кого треба"

Але швидко з'ясувалося, що справді незалежні журналісти в Україні не потрібні: всі медіаресурси вже "лягли" під "кого треба", а той канал, з яким ми вели попередні переговори, курирує вихідець із телеканалу "Зірка" (Росія). Ну, не вийшло - і добре. Ми не образились. Зрештою, українцям самим вирішувати: що дивитися, слухати і читати, а головне - кому вірити. Нами було прийняте рішення робити свою справу в Росії - вже як вийде, і скільки часу нам на це відведено. І залишити романтичні спроби "лізти зі своїми дурницями до скривджених і покалічених сусідів".

Ненависть - сильне почуття. Воно навіть сильніше за любов, тому що найчастіше походить саме від неї - відкинутої і розтоптаної. Ненависть - плід соїтія підступності зі страхом. Але підступність і страх йшли не від Бабченка і не від Левковича, а ненавидять, чомусь, саме їх.

Я вже мінімізував свою присутність на українських телеканалах. Мені продовжують дзвонити і запрошувати на ефіри, але останнім часом я просто не відповідаю на дзвінки з України. Не з неповаги, а через небажання "лізти в чужі справи". Адже принцип "не нашкодь" у даному випадку - найвірніший. Я ще відгукуюся на прохання деяких українських медіаресурсів прокоментувати ту чи іншу подію, але якщо українців це дратує - готовий припинити робити і це.

Останнім часом я просто не відповідаю на дзвінки з України. Не з неповаги, а через небажання "лізти в чужі справи"

Ображатися - нерозумно. Україна - країна, що знаходиться у стані війни з групою осіб, що вже окупували мою країну. І я нічого не можу з цим вдіяти. Навіть якщо ми з Аркадієм і Євгеном, озброївшись палицями, рушимо до Кремля - ​це​ нічого не змінить, окрім наших з ними біографій. А жити самим лише покаянням за скоєне купкою бандитів і політичних злочинців, які перетворили населення моєї країни в боягузливе і покірне стадо, контрпродуктивно. Тому що не замолити. Все одно твоя молитва потоне в безодні прокльонів, що посилають з іншого боку.

Тому в даному випадку найкраще - замовкнути. Не чіпати цю тему. Не приїжджати, не коментувати, залишити всілякі спроби. Коли спаде ця піна - на березі залишиться тільки справжнє, життєздатне. А поки вирує бруд, замішаний на крові - краще відступити. Не торкатися. Чи не бруднитися. Не тому що ти - чистоплюй. А тому що тільки в такий спосіб можна мінімізувати шкоду від дотиків до зяючої рані, в яку мій уряд перетворив Україну. Всю.

"Далі - тиша ..."

9 січня 2016

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

16

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Єгор Стадний Директор аналітичного центру CEDOS
Олександр Поліщук Військовий дипломат, аналітик Фонду "Майдан закордонних справ"
Андрій Таїцький Викладач англійської мови. Працює у В'єтнамі
Сергій Тарута Народний депутат, лідер партії "Основа"
Вероніка Мудра Голова громадської організації "Біла Стрічка"
Погода