Чи далеко до станції "Дно"?

Скільки ще фронтів збирається відкрити при наростаючій економічній кризі путінський режим? Або для нього справді "на миру и смерть красна"? "На миру" або разом зі світом: that is the question.

Ось фрагмент мого тексту. Написав його відносно недавно - в березні 2014 року. - Пише для Радіо Свобода російський політолог Андрій Піонтковський. "Здавалося, як і 2 серпня 1914-го, вся країна з прапорами, іконами, портретами царя, георгіївськими стрічками стала навколішки перед резиденцією в Ново-Огарьово. Суворі пролетарські вожді "Лівого фронту", засуджені за бунт в день інавгурації государя-імператора, вірнопіддано волали зі своїх похмурих катівень "Хай живе Володимир Володимирович Путін, збирач земель російських!" Буржуазні опозиційні панянки кокетливо кидали до ніг брутального Переможця букети вишуканих компліментів. Не вистачало тільки класичних слів "істинний арієць, нещадний до ворогів "русского мира".

Вождь не очікував такого приголомшливого ефекту і не прагнув його, спочатку. У нього було конкретне завдання: зґвалтувати по-братськи Україну


Їх промовив за кілька днів російський патріот, гідний онук Молотовa - Ріббентропа, оголосивши Путіна, себе і нас всіх нащадками арійського племені з додатковою хромосомою духовності, що спустилося з Карпатських гір і мирно заполонило весь простір, аж до форту Росс на березі Тихого океану. Вождь не очікував такого приголомшливого ефекту і не прагнув його, спочатку. У нього було конкретне завдання: зґвалтувати по-братськи Україну, у жодному разі не дозволити їй вирватися з євразійської мережі кримінальних паханатів і вибрати європейську модель економічної та політичної конкуренції. Такий вибір міг би стати небезпечно-заразним прикладом для російського суспільства й підірвати духовні скрєпи російської клептократії. Тепер же Путін - наше Все: Дмитро Донський, Іван Грозний, Петро І, Катерина Велика, Олександр Визволитель, Йосип Кривавий в одному флаконі. Кримнаш. "Русский мир". Четверта світова війна зі світом англосаксонським".

Минуло менше двох років. Еволюція суспільних настроїв - як елітарних, так і масових - на зламі 2014-2016-х дивним чином нагадує досвід минулого століття, навіть ще в гіршому варіанті. В Україні програно все. "Русский мир" згадувати вже непристойно. Осяйна "Новороссия" зморщилася до бандитського недогризка, який Кремль відчайдушно намагається запхнути назад в Україну. "Кримнаш" стає валізою без ручки. Україна пішла. Чи проведе вона успішні реформи і чи стане надихаючим прикладом для Росії - поки що не зрозуміло. Але війна і загострення відносин Москви із Заходом прискорили неминучий крах потьомкінського села російської "ринкової економіки" й оголили примітивний злодійський общак. Паханат виявився нездатним виконувати свій соціальний контракт із суспільством.

Програвши українську партію, Путін - азартний гравець! - пішов на стрімке підвищення ставок в геополітичному казино

Умови цього договору були дуже прості: Кремль при захмарних цінах на нафту забезпечує значній частині підданих стерпний (за російськими історичними мірками) рівень життя, включаючи турецький пансіонат раз на рік і стару іномарку. А населення у відповідь дозволяє керівництву країни красти мільярди і довічно залишатися біля годівниці. Програвши українську партію, Путін - азартний гравець! - пішов на стрімке підвищення ставок в геополітичному казино, кинувши фішки на близькосхідний стіл. Жодними реальними чи уявними питаннями безпеки країни російська участь одночасно в серії воєн на Близькому Сході не була виправдана. Вона тільки в багато разів збільшує ризики безпеки для самої Росії.

Мета цієї операції була винятково внутрішньополітичною: раптово змінити порядок денний і нав'язати суспільству новий контракт довічного збереження при владі все тієї ж тамбовсько-чекістської ОЗГ. Замість скромної чарівності мікробуржуазії обивателю тепер пропонують Росію, що перманентно встає з колін, зміцнення її світової ролі, the Mother of Kuzma - ненависним піндосам і, нарешті, тріумфальне повернення нашого пахана за гральний стіл великої політики. Як плату за цей ексклюзивний телевізійний продукт від зубожілого середньостатистичного росіянина потрібно те ж саме, що й раніше, плюс готовність до матеріальних й людських жертв заради вічно воюючої вітчизни. Все, що витворяють сьогодні в телевізорах Кисельови, Соловйови, Толсті й Гордони, - це спроба нав'язати суспільству нові умови внутрішньополітичного контракту.

Маргінальної наволочі в російському суспільстві виявилося недостатньо для реалізації проектів "Русский мир" і "Новороссия"


Головним підсумком 2015 року і прологом 2016-го є той медичний факт, що громадяни цей оновлений контракт не приймають і квитки на світову гала-прем'єру Вові-дзюдоїсту масово і ввічливо повертають. Умови договору влади із суспільством залишаються розірваними. Досвід Донбасу показав, що маргінальної наволочі в російському суспільстві виявилося недостатньо для реалізації проектів "Русский мир" і "Новороссия". Тим більше не зачепив масову російську свідомість "близькосхідний проект", незважаючи на ефектні запуски крилатих ракет з кораблів і підводних човнів. А найстрашніше для влади - цей проект не заслонив соціально-економічний порядок денний. Навпаки, він стає все гострішим. Протести далекобійників - перша ознака майбутньої бурі. Царський маніфест про вступ у війну 2014-го оприлюднили 18 березня (а не 2 серпня, як в 1914-м). Отже годинник на шкалі фатальних подій столітньої давності цокає сьогодні десь у травні 1916-го. От і рахуйте, чи довго залишилося поїзду влади їхати до станції Дно.

Путінська країна наїжачилася кільцем фронтів. І всі ці фронти вигадані тільки для того, щоб спробувати підмінити в телевізійному просторі безнадійну для влади економічну і соціальну програму розбещенням нації в дусі імперської ідеології "хорошого Гітлера". Але злочинна еліта, як з'ясовується, сильно переоцінила фашизоїдно-імперський драйв російського народу. Неминучі провали на цьому шляху - а вони тільки починаються - нездатність злодійського общака хоч якось імітувати нормальну економіку в умовах кризи і зростання військових витрат прискорюють політичну освіту мас. Налякана влада похапцем приймає закони про репресії проти незадоволених і незгодних. Але кожен день народжуються й виходять на площі нові, ще вчора нікому невідомі молоді герої Революції, такі як Дар'я Полюдова та Ільдар Дадін.

Ключова для стійкості диктатури підтримка "еліт" піддається серйозному випробуванню зростаючими психофізичними проблемами першої особи. Ї їх уже неможливо приховати недорікуватими спростуваннями Пєскова. Надзвичайно показовою була недавня "велика прес-конференція" Михал Іванича. Вперше навіть спеціально відібрані журналісти закидали Путіна градом запитань - ні, не про корупцію (це методологічно неправильний термін для Росії), а про закамуфльовану "під бізнес дітей" відвертіому крадійстві вищих російських керівників. Наводили кричущі приклади. Відповідь була класичною: "Облиште. Чого ви хочете? Минуло 25 років. Виросло нове покоління. Настав династійний етап нашої спецоперації. Ми повинні остаточно легітимізувати свою власність і передати її у спадок. Не віддам я вам ні "Чайок", ні Ігоря Ротенберга. Не віддам дітей Косого, Солдата, Гангрени. Ні тим більше своєї коханої доці, талановитої мільярдерки Катерини Тихонової, яку я знати не знаю з вищих міркувань державної безпеки".

Розпад особистості завжди супроводжується виходом на поверхню глибинних архаїчних пластів свідомості


Розпад особистості завжди супроводжується виходом на поверхню глибинних архаїчних пластів свідомості. Путін все більше стає самим собою якраз тоді, коли крізь маску зразкового чекіста проступає щось набагато органічніше - вихованець запеклого пітерського бандита Льоні-самбіста. Ментальність кримінальника + професійний інструментарій спецслужб + величезна влада в ядерній наддержаві створюють страшну комбінацію. Можливо, унікальну в світовій історії.

Висловлювання президента Росії 17 грудня під час прес-конференції свідчать про його прогресуючий моральний ідіотизм. "Зовсім не факт, що Нємцова треба було вбивати" - яку чудову душевну організацію треба мати, щоб породити цю роздумливу, звернену до своїх найближчих пацанів, сентенцію. Про так званих туркоманів, що гинуть під його бомбами тільки за те, що разом із сунітською більшістю в Сирії повстали проти соціально близького йому ката Асада, Путін і не чув. А загалом про бомбардування в Сирії супротивників Асада, в яких неминуче гинуть сотні (а завтра їх будуть тисячі) мирних жителів, президент Росії радісно вигукнув: "Кращого навчання годі уявити! І тому ми загалом досить довго можемо там тренуватися без істотного збитку для нашого бюджету".

Чечня як держава, що встала з колін і перемогла Росію, має незалежність, про яку не могли і мріяти засновники чеченської держави


Кожен день перебування на вищий державній посаді цього персонажа посилює катастрофу, що переживає країна, робить важчим вихід із неї і стає небезпечнішим і для його оточення, і для регіональних "еліт". Путін почав серію військових авантюр, мріючи про братерське розчленування України. Незважаючи на всі свої величезні проблеми, Україна як держава ніколи не була така єдина, як сьогодні. А от у Росії наростають проблеми, неминучі в багатонаціональній країні в обстановці гострої кризи. Ми вже звикли до того, що Чечня як держава, що встала з колін і перемогла Росію, має незалежність, про яку не могли і мріяти засновники чеченської держави чверть століття тому. Вони регулярно отримують від Москви данину-контрибуцію. Однак і тут є ознаки обвалення навіть видимості вертикалі російської влади. Досить згадати недавню передачу Кадирову російської нафтової компанії і фактичне закриття справи Нємцова всупереч вимогам самих же путінських силовиків.

Але й це не найбільша сенсація. Несподівано в останні дні заговорив президент Татарстану, який наполегливо продовжує називати себе саме президентом, незважаючи на рішення Федеральних зборів скасувати президентські титули для всіх, крім Capo di tutti capi. Все ще президент Татарстану заявив, що республіка не дозволить деяким федеральним авантюристам зруйнувати її традиційні культурно-економічні зв'язки з Туреччиною. Давно вже регіональні лідери не дозволяли собі так висловлюватися.

Скільки ще фронтів збирається відкрити при наростаючій економічній кризі путінський режим? Або для нього справді "на миру и смерть красна"? "На миру" або разом зі світом: that is the question.

Copyright © 2015 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

7

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Роман Сініцин Волонтер
Олег Сенцов Режисер, сценарист, письменник
Анастасія Леухіна Голова ГО "Горизонталі", викладач Київської школи економіки
Світлана Фус Дієтолог
Микола Несенюк Журналіст
Погода