Про два типи кримських коментаторів: які насправді настрої кримчан?

Всі кримчани сьогодні виявилися розділені на два табори. І цей вододіл полягає навіть не в тому, проукраїнськи чи проросійськи вони налаштовані. Справа в іншому. Склалося так, що по одну сторону барикад - ті, хто поставив себе поза рамками українського законодавства. По іншу - ті, хто подібних кроків не здійснював.

У всій ситуації з Кримом є головна проблема - відсутність виразної соціології. Найчастіше ми робимо висновок про настрої на півострові, орієнтуючись на коментарі в соцмережах. А вони не цілком релевантні, - пише оглядач Павло Казарін для Крим.Реалії.

Якщо зібрати колективний портрет кримського коментатора, то створюється відчуття, що він цілком радий російської реальності, зневажає Україну, чекає входу російських військ до Києва і дряпає на деревах "Обама - чмо". Одночасно він чекає швидкого краху американської моделі і смакує, як зневажувані їм біженці розтопчуть зневажаються їм Євросоюз.

Знайомий персонаж, вірно?

Найбільшою помилкою було б думати, що подібні настрої - середня температура по лікарні. Існує важливий фактор, що визначає рівень "непримиренності" і "радикальності" поведінки людини в соцмережах. Цей маркер дуже простий: що буде з людиною, якщо в Криму знову зміняться прапори?

Тому що всі кримчани сьогодні виявилися розділені на два табори. І цей вододіл полягає навіть не в тому, проукраїнськи чи проросійськи вони налаштовані. Справа в іншому. Склалося так, що по одну сторону барикад - ті, хто поставив себе поза рамками українського законодавства. По іншу - ті, хто подібних кроків не здійснював.

Перші чітко розуміють, що в разі зміни прапорів їм доведеться залишати територію півострова через загрозу судових переслідувань. Вони навіть не розглядають можливість повернення України до Криму, тому що в їх особистому випадку це буде означати персональну поразку. Абсолютно закономірно, що вони - найбільш непримиренні у своїх висловлюваннях і коментарях. І найбільш активні - бо їм, за великим рахунком, нічого втрачати. Збереження російської присутності - це єдина можливість для них зберегти свій персональний статус-кво.

Це не тролі, їм не платять зарплату за коментарі - вони всього лише захищають нинішню реальність, бо не впевнені, що в разі її зміни їм просто знайдеться місце на півострові

І є інша група людей. Ті, хто не порушував українського законодавства. Хто не порушував присягу - військову або чиновницьку. Вони можуть навіть не бути проукраїнськи налаштованими - більше того, вони цілком можуть живити симпатію до Москви. Але, з юридичної точки зору, в їх діях Київ не зможе знайти ані найменшого складу злочину. Просто тому, що вони жили і живуть, не стикаючись із державою. Умовно кажучи, в цей табір потрапляють всі ті, хто може виїжджати сьогодні з Криму до Херсонської області, не побоюючись питань з боку українських силовиків.

Ця друга група куди менш активна у соцмережах. Саме тому, що для них зміна прапорів в Криму не означає обов'язкових змін в особистій долі. Більше того, вони куди обережніші у висловлюваннях, бо це дозволяє їм не знайомитися (ані зараз, ані в перспективі) ані з російською, ані з української силовими системами. Причому в цій групі є як ті, хто чекає повернення в Крим Києва, так і ті, хто просто зосереджений на звичайному побутовому виживанні.

І специфіка цієї ситуації саме в тому, що в публічному просторі чути голоси тільки хлопців з першої групи. Тих, кому нічого втрачати, а тому вони люто викривають Україну. Тих, кому нікуди відступати, а тому вони захищають Москву і її політику. Це не тролі, їм не платять зарплату за коментарі - вони всього лише захищають нинішню реальність, бо не впевнені, що в разі її зміни їм просто знайдеться місце на півострові.

Складати думку про настрої у Криму, виходячи з їхньої активності, свідомо безглуздо. Вони загнали себе в ситуацію, коли їм доведеться захищати будь-які дії Кремля, наскільки б сумнівними вони не були. Вони змушені служити адвокатами будь-яких владних примх - просто тому, що присутність триколора гарантує їх персональне майбутнє. Їх неможливо переконати аргументами, тому що для них це не відсторонена теоретична суперечка про майбутнє. Для них будь-яка розмова про долю Криму - це розмова про їх персональну подальшу долю. Емоції для них - це спосіб інтуїтивного захисту.

Пам'ятайте про це, коли будете стикатися з тими, хто розповідає, що кримське питання закрите раз і назавжди.

Copyright © 2015 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Олександр Поліщук Військовий дипломат, аналітик Фонду "Майдан закордонних справ"
Андрій Таїцький Викладач англійської мови. Працює у В'єтнамі
Сергій Тарута Народний депутат, лідер партії "Основа"
Вероніка Мудра Голова громадської організації "Біла Стрічка"
Іван Семесюк Художник, письменник, музикант
Погода