Що відбувається з блокадою Криму
Поки я особисто не бачу жодного виходу із ситуації з енергоблокадою. Але закулісна гра, впевнений, не припиняється ні в будні, ні у вихідні. Що в підсумку вийде на поверхню - будемо разом дивитися.
Спробую коротко описати ситуацію з енергетичною блокадою Криму - якою вона мені видається на цей момент.
1. Активісти громадянської блокади розблоковувати лінію, навіть одну з чотирьох, де вони дали енергетикам встановити опору (але не провести по ній провід), - не збираються. До того часу, поки, як мінімум, не почнеться процес звільнення українських громадян, які перебувають у в'язницях РФ у справах, пов'язаних з політикою: від Надії Савченко та Олега Сенцова - до Ахтема Чийгоза і Алі Асанова (всього 13 осіб). Їхні аргументи: за півтора року влада нічого не змогла зробити для їх звільнення і для зхисту кримських татар від розширюються репресій, - значить, будемо робити ми, крапка.
(На підтвердження п.1 можете подивитися інтерв'ю координатора блокади Ленура Іслямова українському телеаналу 112: http://1vib.co.ua/index.php/.../podiia/item/islyamov-okkupanty.)
2. Влада України знаходяться зараз під сильним тиском з боку влади Німеччини, через яку, мабуть, тисне влада РФ з метою відновити енергопостачання, оскільки ситуація в Криму далеко не така стерпна, як її подають в російських держЗМІ. У мене немає доказової інсайдерський інформації, але схоже, що енергоблокада є частиною (і на цей момент головною) великого торгу між Москвою і Києвом. Втім, це можна вже називати і повноцінною економічною війною, в якій в якості зброї використовуються різні ембарго, та й той самий борг в $ 3 млрд., який РФ нібито навіть готова частково (або повністю) пробачити, якщо українська влада зупинить блокаду.
3. Проблема, однак, у тому, що:
а) українська влада (президентська, виконавча, законодавча) в цьому питанні далеко не єдина;
б) знести активістів і відновити лінію у неї немає не так фізичних, як моральних сил. Підтримка енергоблокади Криму в українському суспільстві зараз велика, а от уряду, який підписав взаємовигідний контракт з Кримським федеральним округом РФ, - навпаки. Тут і крім Криму у суспільства до влади є чимало запитань, а якщо коротко, в цілому, - то суспільство підозрює ряд представників влади в матеріально мотивованій дволикості, а в воюючою країні з темою таємної змови з ворогом не жартують. Для політиків це може мати не кращі наслідки. Це в РФ влада може "пресувати" далекобійників (і то не зрозуміло, до чого це призведе), а Україна - не Росія, як кажуть.
Жодне рішення, яке не влаштовує учасників блокади, на практиці не реалізовується. Можливо, цього не видно з Москви, але з Києва здається очевидним
4. Російській владі, втім, теж не позаздриш. Якщо залишити осторонь патріотичні телесюжети, то багато місцевих мешканців уже звинувачують владу (поки що в особі Аксьонова та Ко) у тому, що вони за півтора року нічого для Криму не зробили. Звичайно, влада називає незадоволених "провокаторами" і навіть "платними найманцями" (я це чув по кримТВ), але кожен наступний день без світла зниженню невдоволення і підвищенню любові до влади як мінімум не сприяє.
5. Інформація про те, що для відновлення енергопостачання Криму достатньо передати Україні (під будь-яким юридичним соусом) 13 осіб, до широкої публіки в РФ і в Криму, наскільки я розумію, не доведена: інакше можуть виникнути питання, вибачте за тавтологію, про "ціну питання". А наскільки предметно обговорюється цей варіант в ході неформальних переговорів, мені невідомо. Так, це могло б стати швидким і практичним рішенням, але, мабуть, не влаштовує владу РФ, для якої головне - не втрачати обличчя. Хоча машина пропаганди настільки добре налагоджена, що може зобразити потрібну міну практично при будь-якій грі.
P.S. Резюмуючи, скажу, що поки я особисто не бачу жодного виходу із ситуації з енергоблокадою. Але закулісна гра, впевнений, не припиняється ні в будні, ні у вихідні. Що в підсумку вийде на поверхню - будемо разом дивитися. Тільки одне можна сказати впевнено: жодне рішення, яке не влаштовує учасників блокади, на практиці не реалізовується. Можливо, цього не видно з Москви, але з Києва здається очевидним.
Текст публікується з дозволу автора
Коментарі