Що відбувається з блокадою Криму

Поки я особисто не бачу жодного виходу із ситуації з енергоблокадою. Але закулісна гра, впевнений, не припиняється ні в будні, ні у вихідні. Що в підсумку вийде на поверхню - будемо разом дивитися.

Спробую коротко описати ситуацію з енергетичною блокадою Криму - якою вона мені видається на цей момент.

1. Активісти громадянської блокади розблоковувати лінію, навіть одну з чотирьох, де вони дали енергетикам встановити опору (але не провести по ній провід), - не збираються. До того часу, поки, як мінімум, не почнеться процес звільнення українських громадян, які перебувають у в'язницях РФ у справах, пов'язаних з політикою: від Надії Савченко та Олега Сенцова - до Ахтема Чийгоза і Алі Асанова (всього 13 осіб). Їхні аргументи: за півтора року влада нічого не змогла зробити для їх звільнення і для зхисту кримських татар від розширюються репресій, - значить, будемо робити ми, крапка.

(На підтвердження п.1 можете подивитися інтерв'ю координатора блокади Ленура Іслямова українському телеаналу 112: http://1vib.co.ua/index.php/.../podiia/item/islyamov-okkupanty.)

2. Влада України знаходяться зараз під сильним тиском з боку влади Німеччини, через яку, мабуть, тисне влада РФ з метою відновити енергопостачання, оскільки ситуація в Криму далеко не така стерпна, як її подають в російських держЗМІ. У мене немає доказової інсайдерський інформації, але схоже, що енергоблокада є частиною (і на цей момент головною) великого торгу між Москвою і Києвом. Втім, це можна вже називати і повноцінною економічною війною, в якій в якості зброї використовуються різні ембарго, та й той самий борг в $ 3 млрд., який РФ нібито навіть готова частково (або повністю) пробачити, якщо українська влада зупинить блокаду.

3. Проблема, однак, у тому, що:

а) українська влада (президентська, виконавча, законодавча) в цьому питанні далеко не єдина;

б) знести активістів і відновити лінію у неї немає не так фізичних, як моральних сил. Підтримка енергоблокади Криму в українському суспільстві зараз велика, а от уряду, який підписав взаємовигідний контракт з Кримським федеральним округом РФ, - навпаки. Тут і крім Криму у суспільства до влади є чимало запитань, а якщо коротко, в цілому, - то суспільство підозрює ряд представників влади в матеріально мотивованій дволикості, а в воюючою країні з темою таємної змови з ворогом не жартують. Для політиків це може мати не кращі наслідки. Це в РФ влада може "пресувати" далекобійників (і то не зрозуміло, до чого це призведе), а Україна - не Росія, як кажуть.

Жодне рішення, яке не влаштовує учасників блокади, на практиці не реалізовується. Можливо, цього не видно з Москви, але з Києва здається очевидним

4. Російській владі, втім, теж не позаздриш. Якщо залишити осторонь патріотичні телесюжети, то багато місцевих мешканців уже звинувачують владу (поки що в особі Аксьонова та Ко) у тому, що вони за півтора року нічого для Криму не зробили. Звичайно, влада називає незадоволених "провокаторами" і навіть "платними найманцями" (я це чув по кримТВ), але кожен наступний день без світла зниженню невдоволення і підвищенню любові до влади як мінімум не сприяє.

5. Інформація про те, що для відновлення енергопостачання Криму достатньо передати Україні (під будь-яким юридичним соусом) 13 осіб, до широкої публіки в РФ і в Криму, наскільки я розумію, не доведена: інакше можуть виникнути питання, вибачте за тавтологію, про "ціну питання". А наскільки предметно обговорюється цей варіант в ході неформальних переговорів, мені невідомо. Так, це могло б стати швидким і практичним рішенням, але, мабуть, не влаштовує владу РФ, для якої головне - не втрачати обличчя. Хоча машина пропаганди настільки добре налагоджена, що може зобразити потрібну міну практично при будь-якій грі.

P.S. Резюмуючи, скажу, що поки я особисто не бачу жодного виходу із ситуації з енергоблокадою. Але закулісна гра, впевнений, не припиняється ні в будні, ні у вихідні. Що в підсумку вийде на поверхню - будемо разом дивитися. Тільки одне можна сказати впевнено: жодне рішення, яке не влаштовує учасників блокади, на практиці не реалізовується. Можливо, цього не видно з Москви, але з Києва здається очевидним.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Микола Несенюк Журналіст
Ольга Решетилова Координаторка Медійної ініціативи за права людини
Любов Морозова Музикознавиця
Петро Кралюк Філософ
Світлана Сіщук Журналіст Української служби "Голосу Америки"
Погода