Приємного сміху "Іскандерам"

Вчора, звичайно, був знаковий день. Точка біфуркації. Колись це мало статися. Тому, що телевізор рано чи пізно, але неминуче стикається з реальністю. І - неминуче їй програє.

На свій збитий військовий літак, фактично на оголошення війни, Росія відповіла забороною поставки курятини та забороною туристам відпочивати в Туреччині. Жратва і пейзани (селяни. - ред.) - ось і весь набір інструментів геополітичного впливу "енергетичної наддержави", який вона опинилася в змозі виставити, коли справа дійшла дійсно до справи. І справа навіть не у військовій силі. Військова сила у Росії поки ще є. Мова про те, що така ситуація взагалі стала можлива. Складно уявити, що Туреччина збиває американський штурмовик, а Штати у відповідь забороняють ввезення курятини - правда ж? Це неможливо в принципі. А з Росією - можливо.

Путін йшов до цього всі п'ятнадцять років. Всі п'ятнадцять років - замість того, щоб дійсно будувати сильну правову та економічну державу, реального, а не внутрітелевізіонного гравця на світовому ринку, з яким рахуються і якого поважають. А не просто картинно посміхаються тому, що в тебе є "Іскандери" і нафта. Всі ці п'ятнадцять років він щосили робив усе можливе, щоб у підсумку отримати цей плювок в обличчя. Будували-будували і нарешті побудували. Ердоган однією ракетою відправив Росію в розділ "Країни третього світу". І всі "Іскандери" виявилися безсилі. Тому, що справа виявилася зовсім не в них.

Крах міфу буде дуже болючим. Можливо - кривавим. Але в кожному разі дуже похмільним. Приємного сміху "Іскандерам".

І, так - ще раз мої вітання з Олімпіадою в Сочі.

Текст публікується з дозволу автора. Оригінал.