Кожна крапля причетна до потопу

Вони змінилися у той самий момент, коли, опинившись по "той" бік барикад, все чудово зрозуміли про "цей". Зрозуміли, що за них все одно будуть голосувати - завдяки минулим заслугам. Або завдяки нишевій безальтернативності. Або через "тут так заведено". Вони такі там, тому що ми такі тут.

Потім всі ці люди будуть пояснювати нам, що ми їх неправильно зрозуміли. Що Кужель мало не стала інвалідом, а тому Тетерука треба було приборкати. Що вони працювали в округах, а тому не встигали приїжджати і голосувати за законопроекти. Приблизно так, як сьогодні три сотні боягузливих гомофобів розповідають, чому не прийняли заборону на дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації, - пише оглядач Павло Казарін для Крим.Реалії.

Вони обов'язково все це нам розкажуть.

Адміністрація президента - про провалену судову реформу. Генпрокуратура - про самовідданий героїзм Віктора Шокіна. Кабмін - про Арсенія Петровича, який так і не зміг усвідомити кордонів власної компетентності.

Вони будуть намагатися скласти для нас паззл із сотень і тисяч індивідуальних історій, кожна з яких прекрасна у своїй щирості, але разом всі вони будуть нагадувати епітафію. Щось із серії "Жили вони довго і щасливо, а всі інші померли в один день".

Чесно кажучи, я втомився.

Втомився закривати очі на те, як ті самі "кримські" депутати голосують за реструктуризацію валютних кредитів, але не голосують за закони, потрібні для безвізового режиму. Я не знаю, чому вони так роблять. Напевно, тому що їм це не потрібно. Замість цього вони хочуть для Криму енергетичну блокаду.

Україна - країна без політичних репутацій. Які не з'являться рівно до тих пір, поки виборець буде нагадувати рибку Доллі

Колись здавалося, що ми з цими людьми по один бік барикад. Вони розповідали про те, як важко рухатися далі через божевілля саботажників. Тепер мені і моїм товаришам доводиться продиратися через їхній персональний саботаж. Коли вони встигли змінитися? Я не знаю.

Хоча ні. Знаю.

Вони змінилися у той самий момент, коли, опинившись по "той" бік барикад, все чудово зрозуміли про "цей". Зрозуміли, що за них все одно будуть голосувати - завдяки минулим заслугам. Або завдяки нишевій безальтернативності. Або через "тут так заведено".

Через корисних ідіотів, які не вміють називати речі своїми іменами. Через корисних трусів, що побоюються зіпсувати відносини.Через звички суспільства вважати політику брудною справою і тому - цуратися своєї у ній участі. Вони такі там, тому що ми такі тут.

Україна - країна без політичних репутацій. Які не з'являться рівно до тих пір, поки виборець буде нагадувати рибку Доллі.

Ту саму, у якої пам'ять - сім секунд.

Copyright © 2015 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода